Кафедра українознавства була створена наприкінці 1991/1992 навчального року за ініціативи ректора Харківського державного університету імені О.М.Горького, проф. Івана Тарапова. Процес створення кафедри українознавства відобразив деякі нюанси політики „українізації” колишньої радянської республіки в умовах мінливої кон’юнктури, відповідної реорганізації системи соціальних і гуманітарних наук, а також місцевої, зокрема університетської, специфіки. Внаслідок цього кафедра пережила декілька етапів структурної реорганізації, змін кадрового складу та визначення характеру й основних напрямів своєї діяльності:

1)1992-1994 рр.;

2)1994-1999 рр.;

3) з 1999 р. до цього часу.

1) Становлення. Кадровий склад кафедри українознавства з самого початку виявився доволі різноманітним. У ньому знайшли своє місце фахівці з різних історичних дисциплін, у тому числі: історії КПРС (доц. Є.В.Федоров, Д.М.Чорний, В.І.Семененко, В.В.Петровський), історії стародавнього світу та середніх віків (А.І.Мітряєв, А.В.Шмалько), історії України (Т.В.Коломієць, В.В.Кравченко), а також української мови (Н.Ф.Уманцева). Організатором і першим завідувачем кафедри українознавства став доцент кафедри історії України історичного ф-ту ХДУ, кандидат історичних наук Володимир Кравченко. Навчально-допоміжний персонал кафедри складався з І.Ю.Свиридової (зав.кабінету) та А.М.Бартєнєвої (ст.лаборант).

Основними здобутками кафедри українознавства на цьому етапі її діяльності можна вважати забезпечення викладання українською мовою українознавчих дисциплін на всіх факультетах ХДУ (крім історичного та філологічного), створення нової програми з історії України; розробку перспективної наукової тематики в галузі українських студій, видання «Наукових записок кафедри українознавства», а також активну громадську діяльність, зокрема участь викладачів у створенні Харківського історико-філологічного товариства, популяризації в університеті та місті Харкові українознавчої тематики тощо. В основу науково-викладацької роботи кафедри було покладено концепцію „українознавства” як комплексу відповідних гуманітарних дисциплін, а не «єдиної комплексної дисципліни».

На першому, початковому етапі своєї діяльності кафедра українознавства існувала паралельно з колишньою кафедрою історії КПРС, яка в 1991 р. дістала назву «кафедри політичної історії». В її складі залишалися на той час: проф. Василь Танцюра (завідувач), професори І.Г.Тупіков і Л.С.Чорномаз, доц. С.І.Антоненко, Ш.Ф.Агеєв, І.П.Горпиненко, В.Є.Дягілєв, О.М.Карпов, А.І.Каркач, В.О.Корнілова, О.І.Молчанов, А.Д.Перевозов, В.В.Петровський, С.Г.Романов, Н.С.Серьогіна, В.І.Чуб та ін.

2) Реорганізація. Зміна політичної кон’юнктури в Україні внаслідок обрання Президентом України Леоніда Кучми в 1994 р., прихід до керівництва університетом проф. Василя Свіча, а також зміни в номенклатурі наукових спеціальностей мали наслідком адміністративну реорганізацію кафедри українознавства. Вона була об’єднана з кафедрою політичної історії під новою назвою – «загальноуніверситетської кафедри історії України» - під керівництвом проф. Василя Танцюри. Колишній завідувач кафедри українознавства, доц. Володимир Кравченко спочатку перейшов на наукову роботу, а потім повернувся на кафедру історії України історичного факультету.

За час свого існування (1994-1999 рр.) загальноуніверситетська кафедра історії України підготувала 11 кандидатів історичних наук, здійснила близько 100 наукових публікацій, в тому числі видала навчальний посібник з історії України доц. В.І.Семененка, два номери «Вісника Харківського державного університету (серія «Історія України»), провела дві наукові конференції тощо.

3) Модернізація. Чергова зміна керівництва Харківського національного університету, обрання його ректором проф. Віля Бакірова, супроводжувалися змінами в житті загальноуніверситетської кафедри історії України. В 1999 р. вона була реорганізована в загальноуніверситетську кафедру українознавства, а до керівництва нею знову прийшов Володимир Кравченко, на цей раз – у статусі професора, доктора історичних наук.

Однією з умов його повернення стало збереження попереднього кадрового складу кафедри. Останній з часом поповнили фахівці з всесвітньої історії (В.П. Потоцький, Г.Г. Грінченко, А.М.Домановський) та української мови (Т.О.Валійова, Л.І.Глущенко, В.Г.Гончаренко, М.Г.Зубков, Р.С.Мариняк, В.Ф.Максименко, М.А.Курушина, Л.А.Удовенко, Н.Ф.Уманцева). Повсякденну роботу кафедри українознавства забезпечують: зав. кабінету І.Ю.Свиридова, ст.лаборант Л.І.Лубенська, ст.лаборант Р.Ю. Казанков.

У 2002 р. загальноуніверситетські кафедри, в тому числі й українознавства, об’єдналися, щоб утворити новий, філософський факультет. Всі вони, тим не менше, зберегли свій загальноуніверситетський статус de facto, оскільки продовжували вести викладацьку роботу на всіх факультетах університету.

Співробітники кафедри українознавства забезпечують викладання відповідних історичних, філологічних, окремих етнологічних і культурологічних дисциплін. Поряд із напрямком політичної історії України, на кафедрі українознавства незабаром виник новий, культурологічний напрямок розвитку. Сьогодні кафедра забезпечує спеціалізацію „етнокультурологія” в рамках спеціальності „культурологія” для студентів філософського факультету.

Кафедра пропонує сьогодні широкий вибір гуманітарних дисциплін історико-культурологічного характеру, здатний задовольнити найвибагливіші смаки та потреби фахівців різного профілю. Серед них такі лекційні курси, як: «Історична антропологія», «Історія Східної Європи», «Етнологія», «Візантійська цивілізація», «Культура Російської імперії» тощо.

Науковий профіль кафедри українознавства визначають сьогодні міждисциплінарні дослідження в галузі регіоналістики, пограничних студій, історичної урбаністики, історичної пам’яті та колективної ідентичності. На кафедрі розробляється науково-дослідна тема «Національні ідентичності Слобідської України», регулярно видається «Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна» за спеціальностями: «Історія України» та «Українознавство: філософія та історія».

Кафедра українознавства встановила й підтримує міжнародні наукові контакти, в тому числі з Канадським інститутом українських студій Альбертського університету - http://www.ualberta.ca, Українським науковим інститутом Гарвардського університету - http://www.huri.harvard.edu, Східним інститутом Познанського університету, Американською радою наукових товариств.

У 2000 р. при кафедрі було створено громадську наукову організацію – «Східний інститут українознавства імені Ковальських» - http://keui.wordpress.com/, афілійовану з Канадським інститутом українських студій Альбертського університету . Друкованим органом Інституту став міжнародний історико-культурологічний щорічник „Схід-Захід” - http://keui.wordpress.com/shid_zahid. Інститут організовує щорічні всеукраїнські конкурси студентських наукових робіт, фінансує українознавчі наукові проекти та видання.

При кафедрі існує науково-дослідний Центр українських студій імені Д.І.Багалія, створений завдяки фінансовій та організаційній підтримці колишнього співробітника кафедри українознавства, проф. Володимира Петровського. Центр, у свою чергу, став організаційною основою для Української асоціації усної історії (президент - доц. Гелінада Грінченко). З 2008 р. на основі Центру функціонує штаб-квартира Міжнародної Асоціації Гуманітаріїв (президент – проф. Володимир Кравченко) - http://www.mag-iah.com/ua.

Кафедра українознавства має до певної міри експериментальний характер. З одного боку, це не гарантує їй стабільності в найближчому майбутньому, з другого – залишає широкий простір для розробки та впровадження в життя інноваційних проектів, оригінальних ідей. Наскільки ці останні будуть потрібні вищій освіті в Україні – сказати поки що важко.

Презентація
Кафедра українознавства
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна
як опорна кафедра з викладання дисциплін
«Історія України» та «Історія української культури»

.ppt (3 Mb)   ||   .pdf (7 Mb)