КАФЕДРА ТЕОРЕТИЧНОЇ І ПРАКТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ ПРОФЕСОРА Й. Б. ШАДА 

Наукова робота

Основні напрямки багатогранної наукової діяльності кафедри, що охоплюються комплексною темою „Філософія і різноманіття соціокультурних світів” [*35], можна (вельми узагальнено) охарактеризувати наступним чином.

1. Метафілософські дослідження

Парадигмальні зрушення у сучасному модусі філософування професор О.О. Мамалуй тематизує за допомогою власного експериментального концепту «пост(недо)модерн» [*36]. В ньому ключове „недо” має розігрувати свого двоякого значення через: по-перше, differentia specifica модерну, оскільки саме претензія на Модерн (з великої літери) прирікає його на виявлення свого „недо” (або, всупереч Ю. Хабермасу, назавжди залишатися „недовершеним проектом”), і, по-друге, множинні симбіози „недомодерну” (як „не-модерну”, „до-модерну” і взагалі „не до модерну”) та західного „постмодерну”, що маркують неповторну стигматизованість вітчизняної трагіко-фарсово-комічної ситуації.
В двох монографіях і докторській дисертації, захищеній у 2003 р., доцент В.В. Гусаченко вперше у філософській літературі спеціально обґрунтував феномен трансгресивної диверсифікації модерну як динамічного взаємного переплетіння модерних і немодерних елементів соціуму, отже і як соціальної сутності „ситуації постмодерну” [*37].
Доцентом І.В. Карпенко у циклі статей, монографії та докторській дисертації, захищеній у 2007 р., розроблено новий науковий напрямок філософсько-культурологічних досліджень, що тематизує на системно-концептуальному рівні складну мережу взаємодоповнюючих зв’язків між філософською рецепцією повсякденності та конституюванням філософського простору культури [*38].

2. Соціально-філософські та філософсько-історичні дослідження

Доцент Н.С. Корабльова у монографії і докторській дисертації (захищено у 2000 р.) концептуалізує багатомірність рольової реальності в контексті людиновимірності історії, яка визначається надлишком соціального як резервуару рольових ідентифікацій, що надають історії антропомірних характеристик. Опрацювання проблеми рольової реальності дозволяє обґрунтувати діагностику рольових переваг певного типу, їх привабливості з метою прийняття управлінських рішень [*39].
У фундаментальній монографії доцента Н.А. Бусової феномен модернізації розглядається як процес диференціації і раціоналізації суспільства. У захищеній нею в 2005 р. докторській дисертації здійснено теоретичну реконструкцію процесу модернізації як суспільної раціоналізації, виявлено в цьому процесі взаємодію трьох типів раціональності (комунікативної, цільової та системної), розкрито роль демократичної легітимації правових норм на етапі рефлексивної модернізації [*40].
Доцент С.О. Завєтний досліджує взаємодію соціального управління і особистісного самоврядування. Розроблена їм концепція, представлена у монографії і захищеній у 2005 році докторській дисертації, [*41] зорієнтована на методологічні чинники ефективного функціонування системи управління і самоврядування людини, відповідальної за своє життя та довкілля.
Трансформація сфери соціального відтворення в пострадянській Україні, процеси реорганізації відносин і перерозподілу витрат між сім’єю, ринком і державою в умовах економічних реформ і національного відродження аналізуються з феміністських позицій доцентом Т.Ю. Журженко [*42].
Перспективним напрямком наукових досліджень на кафедрі стає макроісторичний аналіз соціальних систем і цивілізацій. Виходячи з нової моделі структури і динаміки історичного розвитку, яка переборює обмеження як класичних еволюційних (лінійно-поступових), так і локально-циклічних концепцій, [*43] доцент О.А. Фісун уперше у вітчизняній і зарубіжній соціально-політичній науці здійснив концептуальну тематизацію контроверзи «демократія» - «неопатрімоніалізм» як методологічну основу осмислення сучасних політичних трансформацій, зокрема в Україні [*44].

3. Філософсько-антропологічні і культур-філософські дослідження

Доцентом О.К.Буровою розроблено „постнекласичний” інструментарій, який дозволяє виявити місце і визначити статус речі у людському бутті, і, виходячи з цього, опрацьовано нетрадиційну ресологічну стратегію як стратегію діалогу і партнерства. Річ показана як феномен межі, на якій співвідносяться сутнє та екзистенційне, і що виступає симптомом поліморфної відкритості у культурі [*45].
В монографії і захищеній у 2005 р. докторській дисертації доцент О.М. Юркевич обґрунтувала концепцію множинності культур розуміння і культур герменевтики і на цій основі здійснила критику герменевтичного універсалізму. Нею запропоновано новий концепт - «руська герменевтика» як особливої транснаціональної форми розуміння, притаманної східнослов’янській герменевтичній традиції [*46].
Докторант Донець П.М. дав монографічне обґрунтування засад загальної теорії міжкультурної комунікації [*47].
Докторант Л.М. Газнюк у своїй монографії і захищеній у 2004 р. докторській дисертації розкрила в екзистенційно-антропологічному ключі вплив внутрішніх переживань людини на її соматичне буття. Досліджена нею персональність соматичного буття людини актуалізована тими суттєвими трансформаціями, які переживає людина на початку ХХI століття і які мають як конструктивні, так і деструктивні наслідки [*48].

4. Філософсько-психоаналітичні дослідження

Як можна зрозуміти з попереднього викладу, філософське осмислення психоаналітичних концепцій на початку 90-х років здійснювалось на кафедрі головним чином доцентом Л.І. Бондаренко. Вдала спроба зблизити суто психоаналітичні концептуалізації психічної реальності і філософське розуміння місця психоаналітичного дискурсу і практики в історії європейської культури, зокрема практик „піклування про душу”, належить доценту І.Ю. Романову [*49]. Як укладач або науковий редактор і автор статей-коментарів він опублікував переклади низки важливих психоаналітичних текстів [*50], а також був одним із організаторів ряду психоаналітичних семінарів і конференцій.

5. Дослідження філософської традиції у Харківському університеті

На початку 90-х років на кафедрі філософії було відновлено дослідження університетської філософії у Харкові. За його результатами захищено кандидатську дисертацію С.О. Голіковим „Університетська філософія: проблема соціальної інституціалізації”. Після закінчення аспірантури кафедри філософії В.О. Абашник декілька років перебував на стажуванні у ФРН, захистив дисертацію „Kant und der Deutsche Idealismus in der Ukraine im ersten Drittel des 19. Jahrhunderts. Schwerpunkt: Johann Baptist Schad (1758-1834)“ і одержав вчену ступінь доктора філософії Йєнського університету.

Значне місце у науковому житті кафедри займають „Філософські перипетії. Вісник Харківського університету. Серія: Філософія” (засновано у 1965 році) - видання, затверджене ВАК України як фахове. Це своєрідна творча, пошукова лабораторія для всіх науковців кафедри і великої кількості філософів Харкова і інших міст України, переважно здобувачів наукових ступенів кандидата або доктора філософських наук.

1. З приводу історичного наративу можна сказати, що він є не стільки простою оповідальною формою відтворення фактів, скільки своєрідним засобом конструювання інтерпретаційного простору, в рамках якого вимальовується змістова конфігурація історичних подій минулого (Див., наприклад: Ф.Р. Анкерсмит. История и тропология: взлет и падение метафоры. - М.: Прогресс-Традиция, 2003, с. 434-436).
2. Див.: Ю. Лавріненко. Василь Каразин - архітект Відродження. – Мюнхен: Сучасність, 1975, с. 46.
3. Варвара Ковалевська - мати Каразіна - «забезпечила синові Василеві добре українське й европейське виховання, запросивши на домашнього вчителя-виховника філософа Сковороду» (Ю. Лавріненко, там же, с. 8).
4. Див.: О. Мамалуй, В. Абашник. Рецепція філософії по-харківськи. (Біля джерел університетської філософії у Харкові)// Збірник історико-філологічного товариства. Нова серія. Том третій. Харків: «Око», 1994, с. 30-34. На жаль, у фундаментальній праці «Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна за 200 років» (Харків: Фоліо, 2004) про запрошення Й.Г. Фіхте до Харківського університету навіть не згадується.
5. Див.: В. Виндельбанд. История новой философии в ее связи с общей культурой и отдельными науками. Т.2. От Канта до Ницше. – М.: 2000, с. 249.
6. Див.: К. Фишер. История новой философии. – М.; Л.: 1933. – Т. 8, с. 53.
7. Див.: Н.А. Бердяев. Русская идея. Основные проблемы русской мысли ХIХ века и начала ХХ века// О России и русской философской культуре. – М.: 1990, с. 68; О. Мамалуй, В. Абашник. Рецепція філософії по-харківськи, с. 29.
8. Див.: В.В. Кравченко. Харківський університет у першій половині ХIХ століття.// Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна за 200 років, с. 88.
9. Див.: Професори Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Біобібліографічний довідник. /За редакцією В.С. Бакірова/ - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009, с. 197.
10. Див.: Там же, с. 320.
11. Див.: Наказ в.о. ректора ХДУ професора М.І. Сазонова „Об организации кафедры теории культуры и философии науки” від 2 липня 1990 р., с. 1.
12. Див.: Там же.
13. Див.: Наказ ректора ХДУ професора І.Є. Тарапова „Про організацію викладання філософських та культурологічних курсів і створення оптимальних умов для реалізації сучасних моделей кафедри філософії і кафедри теорії культури і філософії науки” від 9 березня 1992 р., а також: Харківський університет, 31 березня 1992 р., № 11 (3595), с. 1.
14. Див.: Там же, с. 1-2.
15. Там же, с. 2.
16. Див.: Ректору Харьковского госуниверситета профессору И.Е. Тарапову служебная записка зав. кафедрой философии профессора А.А. Мамалуя от 31 августа 1992 г. (Див.: * Додаток).
17. Там же, с. 3.
18. Совету по гуманитарному образованию Харьковского госуниверситета служебная записка зав. кафедрой философии профессора Мамалуя А.А от 2 ноября 1992 г.
19. Див.: Т. Мигуліна. Чи бути в університеті філософському факультетові?// Харківський університет, 8 грудня 1992 р., №30 (3614), с. 3.
20. Див.: И.Е. Тарапов. Харьковский университет. Страницы жизни: Сб. актовых речей на торжественных заседаниях Ученого совета. 1976 – 1993. – Х.: Фолио, 1997, с. 238.
21. Див.: Концепція розвитку кафедри філософії ХДУ (перспективний план-прогноз). (Обговорено і прийнято на засіданні кафедри 25 лютого 1993 р. Протокол № 8), с. 3, 4. Залишається актуальною, але поки ще, мабуть, відкладеною на більш віддалену перспективу, висловлена у цьому ж документі ідея про подальшу реорганізацію кафедри (стало бути, й факультету) в інститут філософії на зразок західних інститутів, в тому числі й філософського профілю (Див.: Там же, с. 10).
22. Див.: Харківський університет, 2000, 21 березня, № 5.
23. Наказ ректора професора В.С. Бакірова „Про перейменування кафедри філософії філософського факультету в кафедру теоретичної і практичної філософії філософського факультету” від 27.11.2002 р.
24. Див.: Професори Харківського національного університету, с. 61.
25. Див.: Там же, с. 72.
26. Див.: Там же, с. 112.
27. Див.: Там же, с. 164.
28. Див.: Там же, с. 169.
29. Див.: Н.В. Загурська, Т.С. Мосенцева. Видатний український вчений, філософ мови. Пам’яті професора Д.І. Руденка./ Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія: Філософія. Філософські перипетії. 2001, № 531, с. 7-8.
30. Див.: Професори Харківського національного університету, с. 287.
31. Т.Ю. Журженко. Деловая этика. Учебное пособие для студентов. – Х.: ХГУ, 1996.
32. Старец Иосиф Афонский. Изложение монашеского опыта. (Перевод с новогреческого В. Гагатика) – Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1998.
33. М. Фуко. Історія сексуальності. Т. 1. Жага пізнання. – Х.: Око, 1997; М. Фуко. Історія сексуальності. Т. 2. Інструмент насолоди. – Х.: Око, 1999; М. Фуко. Історія сексуальності. Т. 3. Плекання себе. – Х.: Око, 2000. (Переклад з французької І. Донченка. Науковий редактор і автор вступних статей до 1 і 2 томів Д. Руденко, до 3 тому – Д. Руденко і Н. Загурська).
34. Ж. Дерріда. Привиди Маркса. Держава заборгованості, робота скорботи та новий Інтернаціонал. – (Переклад з французької І. Донченка. Наукові редактори проф. О. Мамалуй і проф. Д. Руденко. Автор вступної статті проф.О. Мамалуй) – Х.: Око, 2000.
35. Див.: Квинтэссенция философии и время. (Коллектив авторов под руководством профессора А.А. Мамалуя) – Х.: ХГУ, 1992. Ця праця є першою публікацією кафедри, в якій було заявлено дану тему.
36. А.А. Мамалуй. Концы без конца, или ситуация „пост(недо)модерна”// Философские перипетии. Вестник Харьковского государственного университета, 1993, № 380; О.О. Мамалуй. ДЕРРІ/ДА/ДІАДА. Пост(недо)модерні привіди до „Привидів Маркса” Ж.Дерріда.// Ж. Дерріда. Привиди Маркса. – Х.: Око, 2000. – С. 5-32; А.А. Мамалуй. Авторство (транс)дискурсивности.// Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету, 2002, № 561; А.А. Мамалуй. Освобождение (от) свободы? //Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету, 2008, № 830 та ін.
37. Див.: В.В. Гусаченко. Жизнь и смерть субъекта. Очерки философской теории субъективности. – К., 1995; В.В. Гусаченко. Трансгрессии модерна. – Х.: Озон-Инвест, 2002; В.В. Гусаченко. Феномен трансгрессий модерна: социально-философский анализ./Дисертация на соискание ученой степени доктора философских наук. – Х.: ХНУ, 2003. Див. також: Професори Харківського національного університету, с. 86.
38. Див.: І.В. Карпенко. В просторі особистісного філософування.// Вісник Харківського національного університету, № 531, 2001; И.В. Карпенко. Психосоциокультурная матрица философствования.// Вісник Харківського національного університету, № 509, 2001; И.В. Карпенко. Повседневное и философское измерение феномена трансцендентализма.// Вісник Харківського національного університету, № 561, 2002 та ін.; И.В. Карпенко. Философское пространство культуры: человек философствующий и человек повседневности. - Х.: ХНУ. 2006; І.В. Карпенко. Філософська рецепція повсякденності в просторі культури./ Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук. - Х.: ХНУ, 2007.
39. Див.: Н.С. Корабльова. Багатомірність рольової реальності: ролі і маски – лик та личина. Х.: ХНУ, 2000; Н.С. Корабльова. Багатомірність рольової реальності: соціально-філософський аналіз./ Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук. - Х., 2000. Див. також: Професори Харківського національного університету, с. 153.
40. Див.: Н.А. Бусова. Модернизация, рациональность и право. Х.: Прометей- Прес, 2004; Н.А.Бусова. Общественная рационализация и право в процессе модернизации./ Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук. - Х.: ХНУ, 2005. Див. також: Професори Харківського національного університету, с. 50.
41. Див.: С.А. Заветный. Социальное управление и личностное самоуправление: истоки взаимодействия. Х.: Фолио, 1999; С.А. Заветный. Социальное управление и личностное самоуправление: проблемы взаимодействия (Философско-методологический анализ)./ Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук. - Х.: ХНУ, 2005. Див. також: Професори Харківського національного університету, с. 114.
42. Див.: Т.Ю. Журженко. Социальное воспроизводство и гендерная политика в Украине. – Х.: Фолио, 2001. Т.Ю. Журженко. Гендерные рынки Украины: политическая экономия национального строительства. - Вильнюс: ЕГУ, 2008. Т.Ю. Журженко читає курси лекцій і працює над науковим проектом в Університеті Відня (Австрія) і в Європейському гуманітарному університеті.
43. Див.: О.А. Фісун. Цикли гегемонії, нова картографія постсучасного світу і глобалізація: пошук стратегії для України.// Вісник Харківського університету, № 592, 2003; А.А. Фисун. Мир-системный анализ как теория геоисторических изменений.// Вісник Харківського національного університету, № 487, 2000; А.А. Фисун. Модернизация, социокультурные констелляции и мир-системный анализ.// Вісник Харківського національного університету, № 474, 2000 та ін.
44. Див.: А.А. Фисун. Демократия, неопатримониализм и глобальные трансформации. - Х.: Константа, 2006.; А.А. Фисун. Демократия и неопатримониализм в современных теориях политического развития./ Диссертация на соискание ученой степени доктора политических наук. - Х.: ХНУ, 2008. Див. також: Професори Харківського національного університету, с. 310.
45. Див.: О.К. Бурова. Философствование о вещи или натюрморт на фоне бытия. – Х.: Основа, 1995. У 1996 р. О.К. Бурова захистила докторську дисертацію на тему: „Філософія речі. Еволюція основних ресологічних стратегій”.
46. Див.: Е.Н. Юркевич. Герменевтические идеи в восточнославянской философской традиции. – Х.: ХНУ, 2002; Е..Н. Юркевич. Герменевтика культурной формы понимания./ Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук. - Х.: ХНУ, 2005.
47. Див.: П.Н. Донец. Основы общей теории межкультурной коммуникации: научный статус, понятийный аппарат, языковой и неязыковой аспекты, вопросы этики и дидактики. – Х.: Штрих, 2001.
48. Див.: Л.М. Газнюк. Соматичне буття персонального світу особистості. – Х.: ХНУ, 2003; Л.М. Газнюк. Персональність соматичного буття:філософсько-антропологічний аналіз./ Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук. - Х.: ХНУ, 2004.
49. Див.: И.Ю. Романов. „Забота о душе” в исторической перспективе.// Вторая навигация: Альманах. Выпуск 3. – М.: Весть-Вимо, 2001; И.Ю. Романов. Протестантская этика, индивидуалистическая мораль и психоанализ. – Філософські перипетії: Вісник Харківського університету. – 2002, № 547; И.Ю. Романов. На стыке психоаналитических традиций. // Эра контрпереноса: Антология психоаналитических исследований. – М.: Аналитический проект, 2005; И.Ю. Романов. Психоанализ, философия и науки о человеке. Учебно-методическое пособие. – Х.: ХНУ, 2003 та ін.
50. Див.: Психоанализ в развитии. Сборник переводов. – Екатеринбург: Деловая книга, 1998; Р.Л. Стюарт. Психоанализ и психоаналитическая психотерапия. – Х.: 1999; М. Кляйн, С. Айзекс, Дж. Райвери, П. Хайманн. Развитие в психоанализе. – М.: Академический проект, 2001; Эра контрпереноса: Антология психоаналитических исследований (1949-1999 гг.). / Составление, научная редакция и предисловие И.Ю. Романова/. – М.: Академический проект, 2005.
51. Див.: Вестник Харьковского государственного университета. Серия: философия. Философские перипетии. 1993, № 380; 1997, № 394; 1998, № 409. Вісник Харківського державного університету. Серія: філософія. Філософські перипетії. 1999, № 437. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: філософія. Філософські перипетії. 2000, № 474; 2000, № 486; 2000, № 487; 2001, № 509; 2001, № 531; 2002, № 547; 2002, № 561; 2003, 591; 2004, 618; 2004, 623; 2004, № 638;2005, № 706; 2005, № 654, 2006, № 734; 2006, № 750; 2007, № 778; 2008, № 792; 2008, № 812; 2008, № 830.
52. Див.: Знание, культура, власть: Проблемы философского осмысления. Тезисы докладов философского симпозиума студентов, аспирантов, молодых преподавателей (октябрь, 1993). – Х.: ХГУ, 1993.
53. Див.: Проблема ответственности на рубеже ХХ и ХХI веков (материалы мемориальных чтений, посвященных 60-летию профессора А.Ф. Плахотного). – Х.: ХГУ, 1996.
54. Матеріали семінару див.: Вісник Харківського національного університету. Світ-системна теорія і сучасні глобальні трансформації. – 2000, № 487.
55. Українсько-російське порубіжжя: формування соціального та культурного простору в історії та сучасній політиці. – Київ: Стилос, 2003.
56. Див.: Генеральна угода про спільну діяльність. Підписана ректором ХДУ професором В.А. Свічем і ректором ХДТУСГ професором Мазоренком Д.І. 6 червня 1996 р.
57. Див.: Э. Левинас. Избранное: Трудная свобода. - М., 2004, с. 361.

Використано матеріали статті Мамалуй О.О., «З п’ятої спроби (кафедра теоретичної і практичної філософії та створення філософського факультету у Харківському університету)» // Вісник Харківського національного університету ім.. В.Н. Каразіна, серія: філософія. Філософські перипетії № 877, 2009р. с. 293-307.