КАФЕДРА ТЕОРЕТИЧНОЇ І ПРАКТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ  ІМЕНІ ПРОФЕСОРА Й. Б. ШАДА

Презентація «Йоганн Баптист Шад (1758-1834)»

Історія кафедри
Кафедра філософії у 1945-1990 рр.

Кафедра філософії у складі реевакуйованого університету відновила свою роботу з вересня 1945 року. У 1945-1952 роках кафедру очолював доцент, згодом професор, член-кореспондент АН УРСР Д.Х. Острянин, а після його від’їзду до Києва цю посаду займав доцент А.І. Ристо (1953-1960 рр.). Викладацький склад кафедри в 1954 – 1960 рр. представляли два покоління: викладачі, які вже мали досвід роботи у вищих навчальних закладах у довоєнний період – це професор Д.Х. Острянин, професор Я.С. Блудов, реабілітований після ХХ з’їзду КПРС, доценти А.І. Ристо, Г.С. Сухов, М.Ф. Партолін. Друге, більш численне покоління – викладачі, які розпочали свою викладацьку діяльність на кафедрі після війни: Ю.Ф. Бухалов, І.Л. Бейгель, М.Г. Глущенко, К.Г. Гавриш, Г.Ф. Коломієць, І.М. Куликов, О.С. Слабкий, В.П. Шерстнюк, О.О. Якуба.

Гостра потреба в підготовці кваліфікованих кадрів не тільки для університету, але й вузів міста, стала поступово задовольнятися з відкриттям аспірантури зі спеціальності „філософія” (1945-1946 рр.). Значна заслуга в організації науково-дослідницької роботи належала Д.Х. Острянину, який відрізнявся досить широким спектром наукових інтересів, але найбільшу увагу приділяв історії вітчизняної філософської думки. Саме тут його пошук виявився найбільш результативним й активно підтриманим іншими науковцями кафедри. Згодом було видано низку монографій з цієї тематики: М.Ф. Партолін. Суспільно-політичні погляди М.М. Коцюбинського. Х., 1953; І.М. Куликов. Суспільно-політичні погляди Лесі Українки. К., 1953; Ю.Ф. Бухалов.
Суспільно-політичні погляди П.А. Грабовського. К., 1957; А.С. Слабкий. Мировоззрение Н.В. Шелгунова. Х., 1960. Після опублікування другої монографії, присвяченої світогляду М.М. Коцюбинського, М.Ф. Партолін у 1970 р. захистив з цієї теми докторську дисертацію. З’явились перші спеціальні розвідки з історії філософської традиції у Харківському університеті, зокрема присвячені Й.Б. Шаду і Т.Ф. Осиповському, які належали професору Й.Н. Кравцю [*1], що працював на кафедрі філософії у передвоєнні роки, а потім був тісно зв’язаний з нею за своєю науковою проблематикою.

Наприкінці 50-х – спочатку 60-х років перед філософською думкою встали нові завдання. Вітчизняна філософія зосередила увагу на розробці гносеологічної та логіко-методологічної проблематики, що дало помітний поштовх осмисленню широкого кола філософських питань, зокрема з соціальної філософії. Здійснення цього повороту філософських досліджень у нашому університеті очолив відомий вчений, доктор філософських наук, професор Ю.Ф. Бухалов, який завідував кафедрою філософії з 1963 по 1975 роки. Він був серед перших українських філософів, які ґрунтовно досліджували такі центральні проблеми гносеології як пізнавальний образ, співвідношення практики і пізнання, суб’єкта і об’єкта, суб’єктивного і об’єктивного.

Його публікації, особливо у центральних філософських журналах – „Філософських науках” і „Філософській думці” [*2] стали широко відомими спеціалістам. У 1965 р. засновано серію філософії „Вісника Харківського університету”, першим головним редактором якої був Ю.Ф. Бухалов. Велика заслуга Ю.Ф. Бухалова в підготовці висококваліфікованих фахівців з різних галузей філософського знання і, в першу чергу, з методологічних питань сучасного наукового пізнання.

В цей час започатковується цикл монографічних розробок з філософських проблем сучасного природознавства. Виходять з друку монографії К.Г. Гавриш [*3], М.В. Тополі [*4], І.З. Цехмістра [*5]. Водночас урізноманітнюється проблематика досліджень кафедри. А.А. Марк публікує одне з перших у радянській філософській літературі спеціальне монографічне дослідження, присвячене проблемі людини в історії філософії [*6]. Систематичне узагальнення аналізу регулятивної функції права і моралі в сучасному суспільстві міститься у фундаментальній праці О.О. Якуби [*7], яка стала основою її докторської дисертації.
Випуском окремої монографії О.Ф. Плахотний поклав початок розробці нової для кафедри тематики, пов’язаної з співвідношенням свободи і відповідальності [*8]. На цікавій етичній проблематиці зосередились у своїй сумісній книзі Я.С. Блудов і О.С. Степанченко [ *9].

У листопаді 1963 р. з ініціативи Ю.Ф. Бухалова і О.О. Якуби вперше в Україні було створено університетську Лабораторію конкретно-соціологічних досліджень. На її долю випала важлива роль у становленні та розвитку харківської соціологічної школи, на чолі якої протягом майже чотирьох десятиріч була доктор філософських наук, професор О.О. Якуба. Характерно, що прабатьком харківської соціології Олена Олександрівна вважала саме Ю.Ф. Бухалова. Вже у перші роки свого існування соціологічна лабораторія провела масштабне дослідження на 5 крупних машинобудівних заводах м. Харкова, результати якого опубліковані у колективній монографії „Роль громадськості в управлінні виробництвом (досвід конкретно-соціологічного дослідження)” (1968 р.). Важливим напрямком її дослідницької діяльності слугувало вивчення особистості студента та проблем її становлення (Див. колективну монографію, виконану під керівництвом професора О.О. Якуби: „Комуністичні ідеали і становлення особистості студента” – 1977 р.).

З 1976 до 1991 року кафедру очолював доцент (з 1983 року професор) О.Ф. Плахотний. У цей час велику увагу приділялось організаційному аспекту кафедральної діяльності, зміцненню трудової дисципліни, підготовці питань для обговорення на засіданнях кафедри і навчально-методичної комісії. Регулярно проводились відкриті або показові лекції, а також взаємовідвідування викладачами занять з обов’язковим наступним обговоренням їх змісту і якості.
Науково-дослідницька діяльність на кафедрі здійснювалась за двома напрямками: логіка і методологія наукового пізнання та проблема свободи і відповідальності. Перший напрямок поповнився новими публікаціями І.З. Цехмістра [*10], який у 1977 році захистив докторську дисертацію, Л.І. Бондаренко [*11], А.О. Іваніщенка і Г.В. Носка [*12], О.В. Тягло [*13].

Новаторською для тодішньої літератури з методології науки можна вважати монографічний аналіз ідеї різноманіття та її евристичного значення, здійснений В.В. Шкодою [*14]. Для другого напрямку вирішальними були опублікування монографії О.Ф. Плахотного „Проблема социальной ответственности” (Харьков: Вища школа, 1981) і захист її автором у 1982 р. докторської дисертації.
Разом з тим помітно активізувались й дослідження з метафілософських проблем. О.О. Мамалуй [*15] і Ю.Ф. Бухалов [*16] представили власні, монографічно обґрунтовані методологічні версії сучасної системи марксистської філософії у контексті єдності діалектичного і історичного матеріалізму.
У 1980 р. на базі Лабораторії конкретно-соціологічних досліджень було створено кафедру соціології (перший завідувач кафедрою – професор О.О. Якуба), діяльність якої і підготувала всі необхідні передумови для відкриття спочатку спеціалізації з соціології, а згодом (у 1990 р.) й соціологічного факультету (перший декан – професор В.С. Бакіров).
Плідне сполучення на кафедрі філософії багатого спектру загально-філософських, логіко-методологічних і соціо-гуманітарних досліджень дозволило у 1990 р. створити нову загально-університетську кафедру філософсько-культурологічного профілю – кафедру теорії культури і філософії науки [*17] (зав. кафедрою – професор І.З. Цехмістро).
До рубежу 80-х – 90-х років завдяки підготовці висококваліфікованих фахівців через аспірантуру і докторантуру, плідній науковій і навчально-методичній діяльності кафедра філософії Харківського університету утвердилася як один з визнаних в Україні центрів філософсько-культурологічного знання.

1. И.Н. Кравец. Т.Ф. Осиповский – выдающийся русский философ-материалист и естествоиспытатель.// Вопросы философии, 1951, №5; И.Н. Кравец. Т.Ф. Осиповский – выдающийся русский ученый и мыслитель. – М., 1955; И.Н. Кравец. Осиповский Т.Ф.// Философская энциклопедия. Т. 4. – М., 1967; И.Н. Кравец. И. Шад – профессор философии Харьковского университета начала 19 в.// Философские науки, 1960, № 4; И.Н. Кравец. Шад И.Б. // Философская энциклопедия. Т.5. – М., 1970.
2. Ю.Ф. Бухалов. Соотношение теории и метода в научном познании.// Философские науки, 1981, № 4; Ю.Ф. Бухалов. Об обшественно-историческом характере объекта.// Философские науки, 1984, № 6; Ю.Ф. Бухалов. О соотношении основного вопроса философии и проблемы «субъект-объект» в марксистско-ленинской философии.// Філософська думка, 1985, №1.
3. Е.Г. Гавриш. Борьба материализма с идеализмом по вопросу о сущности жизни. – Х.: Изд-во ХГУ, 1965; Е.Г. Гавриш. Эволюция форм взаимосвязи философии и биологии. – Х.: Изд-во ХГУ, 1976.
4. Н.В.Тополя. Прибор и его роль в познании физических явлений. – Х.: Изд-во ХГУ, 1971.
5. И.З. Цехмистро. Диалектика множественного и единого. Квантовые свойства мира как неделимого целого. – М.: Мысль, 1972; І.З. Цехмістро. Поняття протяжності і опис фізичної реальності. – Х.: Вид-во ХДУ, 1972. Звернули на себе увагу також статті І.З. Цехмістра у центральних філософських журналах країни: Апории Зенона глазами ХХ века.// Вопросы философии, 1966, № 3; Понятие протяженности и описание физической реальности.// Вопросы философии, 1968, № 11; Диалектический материализм и естественнонаучная картина мира.// Философские науки, 1979, № 2.
6. А.А. Марк. О проблеме человека в истории философии. (О сущности революционного переворота в философии). – Х.: Изд-во ХГУ, 1970.
7. Е.А. Якуба. Право и мораль как регуляторы общественных отношений при социализме. – Х.: Изд-во ХГУ, 1970.
8. А.Ф. Плахотный. Свобода и ответственность. – Х.: ХГУ, 1972.
9. Я.С. Блудов, А.С. Степанченко. О простоте и скромности. – Х., 1973.
10. И.З. Цехмистро, Н.П. Бобкова. Диалектика множественного и единого и континуум. – Х.: Вища школа, 1977.; И.З. Цехмистро. Поиски квантовой концепции физических оснований сознания. – Х.: Вища школа, 1981.
11. Л.И. Бондаренко. Основные этапы становления сознания. (Логическое и историческое в генезисе сознания). – К.: Вища школа, 1979; Л.И. Бондаренко. У истоков логического мышления. М.: Знание, 1985.
12. А.А. Иванищенко, Г.В. Носко. Природа единства философского и конкретно-научного познания. – Киев: Вища школа, 1989.
13. А.В. Тягло. Становление научной концепции целостности. – Х.: Вища школа, 1989. (У 1991 р. Після перебування у докторантурі сектора філософії фізики Інституту філософії АН СРСР О.В. Тягло захистив докторську дисертацію на тему „Філософсько-методологічні засади квантової концепції цілісності”). Див. також: А.В. Тягло. Рациональный холизм. Сб. избранных работ (1976 – 2003). – Х.: 2003.
14. В.В. Шкода. Оправдание многообразия (Принцип полиморфизма в методологии науки). – Х.: Изд-во „Основа” при ХГУ, 1990. (Через рік після виходу монографії В.В. Шкода захищає докторську дисертацію). Див. також: В.В. Шкода. Идея многобразия и научное познание.// Социологические исследования, 1987, № 6; В.В. Шкода. Три аспекта познания.// Філософська думка, 1987, № 4.
15. А.А. Мамалуй. Методология „Капитала” К. Маркса и системное единство диалектического и исторического материализма. – Х.: Вища школа, 1979. (Ця праця покладена в основу докторської дисертації О.О. Мамалуя, захищеної у 1982 р.). Див. також: Мамалуй А.А., Гриценко А.А. Восхождение от абстрактного к конкретному: метод исследования и метод изложения.// Экономические науки, 1977, № 12.
16. Ю.Ф. Бухалов. Предмет и структура диалектического материализма в свете материалистического понимания истории. – Х.: Изд-во при ХГУ, 1989. (Можна з достатньою підставою вважати цю монографію підсумковою працею професора Ю.Ф. Бухалова).
17. Див.: Приказ и.о. ректора Харьковского университета Н.И. Сазонова «Об организации кафедры теории культуры и философии науки» от 2 июля 1990 г.

Рішенням ради Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна від 27 червня 2017 р. (протокол № 10) кафедрі теоретичної і практичної філософії присвоєно ім'я професора Й.Б. Шада

Презентація «Йоганн Баптист Шад (1758-1834)»

Використано матеріали статті Мамалуй О.О., Дениско Л.Н., Корабльова Л.С. «Кафедра філософіі у 1945 – 1990 рр.» // Вісник Харківського національного університету ім.. В.Н. Каразіна, серія: філософія. Філософські перипетії № 877, 2009р. с. 287-293.