3 лютого 2011 р. в Центрі українських студій імені Д. І. Багалія Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна відбувся міжкафедральний науковий семінар кафедри українознавства та Науково-дослідної лабораторії Германо-Слов’янської археологічної експедиції Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна на тему «Новітні археологічні свідоцтва про добу Великого переселення народів на території України: можливості історичної інтерпретації».

Германо-Слов’янська археологічна експедиція цілеспрямовано вивчає старожитності пізньоримського часу та початку доби Великого переселення народів у Дніпро-Донецькому лісостепу. З 2004 р. вона досліджує комплекс пам’яток цього часу біля с. Війтенки на Харківщині.

Доповідачами виступили завідувач Науково-дослідної лабораторії Германо-Слов’янської археологічної експедиції канд. іст. наук, доцент М. В. Любічєв та науковий співробітник лабораторії канд. іст. наук, викладач К. В. Мизгін. Були висвітлені наступні питання: 1) особливості археологічних джерел у вивченні історичних подій; 2) взаємозв’язок археологічної культури та етносу; 3)проблема пошуку праслов’ян I–IV ст. н. е. серед археологічних спільнот Східної Європи; 4) східні германці та сармати в Східній Європі у римський час та на початку доби Великого переселення народів.

У підручниках із загального курсу історії України у висвітленні цього питання залишається багато стереотипів середини минулого століття. Сучасна ж археологічна наука виходить з того, що не існує постійного зв’язку між археологічним та історичним явищем. Археологічні культури не можуть ідентифікуватися тільки з певним етносом, оскільки археологи вивчають лише мертву культуру.

Черняхівську культуру, за визначенням М. Казанського, можна вважати «готською федерацією германських та негерманських племен». Окрім північно-західних (германських) елементів на пам’ятках Черняхівської культури на схід від Дніпра фіксуються також сарматські елементи.

Розпад та зникнення з історичної арени Черняхівської культури пояснюється писемними джерелами гуннською навалою 375 р., проте «гуннські» елементи не фіксуються в лісостепу Східної Європи. Важливе значення у вирішенні цього питання мають археологічні дослідження, здійснені в тісному контакті зі студіями з палеогрунтознавства, кліматологіїї, ландшафтознавства.