Наука, спадщина, музей: нові практики для сучасних інституцій

Живі кейси музейної ревіталізації

19 травня кафедра українознавства Навчально-наукового інституту філософії, культурології, політології ХНУ імені В. Н. Каразіна з нагоди Міжнародного дня музеїв відбувся онлайн-захід «Наука, спадщина, музей: нові практики для сучасних інституцій», який став майданчиком для професійної розмови про сучасні підходи до роботи зі спадщиною, ролі музеології в розвитку сучасних інституцій, створення музейних продуктів та залучення аудиторій до спадщинних просторів.

Подія була присвячена тому, чим живе музейна наука сьогодні: які напрями розвиваються в Україні, як вони реалізуються на практиці та які можливості відкривають для наукових установ, закладів вищої освіти, музеїв і дослідницьких спільнот. Харківські науковці-музеологи музейного сектору ННЦ ХФТІ НАН України продемонстрували, що сучасне музеєзнавство дедалі більше працює не лише з колекціями, експозиціями та збереженням об'єктів, а й з управлінням спадщиною як ресурсом розвитку. В ході заходу «Наука, спадщина, музей: нові практики для сучасних інституцій» говорили про інтерпретаційне мапування територій, технології роботи з музейними аудиторіями, а також декомпозиційні музейні практики - методи, що дозволяють розкривати складні феномени спадщини через систему взаємопов’язаних тем і смислів. Особливу увагу приділили поняттю ревіталізації спадщини - не архітектурному оновленню, а саме «оживленню» історичних територій, музейних комплексів та індустріальних ландшафтів. Саме завдяки таким підходам спадщина перестає бути пасивним «баластом» і перетворюється на ресурс розвитку територій та спільнот. Окремо було презентовано музейно-культурний комплекс «УФТІ. Харків» як проєкт ревіталізації комплексної наукової, архітектурної та історичної спадщини «Старого майданчика» ННЦ ХФТІ. Сьогодні це унікальний для України приклад музейної ревіталізації наукової спадщини.

З історії створення МКК «УФТІ.Харків»

Проєкт ревіталізації спадщини старого майданчика ННЦ ХФТІ НАН України як Музейно-культурного комплекса «УФТІ. Харків» було презентовано 17 грудня 2019 року на засіданні науково-технічної ради ННЦ ХФТІ. Відтоді новостворений науково-музейний сектор почав розвивати музейно-культурний комплекс як проєкт ревіталізації старого майданчика інституту - території, що поєднує історію української та світової фізики, унікальну архітектуру, лабораторну інфраструктуру, пам’ять про наукові школи та потенціал для сучасних культурних і освітніх практик.

Біля витоків створення музейного сектору стояли генеральний директор ННЦ ХФТІ академік Микола Шульга та заступник генерального директора Володимир Чижов. Рішення підтримав особисто академік Борис Патон. Їхня підтримка стала важливим управлінським кроком: вони одними з перших у системі української науки побачили, що інновації можуть бути не лише технологічними, а й інституційними, культурними та управлінськими.

Рушійною силою проєкту стала Олена Жукова - науковиця, музеологиня, дослідниця інноваційного потенціалу спадщини та фахівець з її сталого управління. Її бачення перетворило ідею відомчого музею на практику ревіталізації комплексної спадщини: музейно-культурний комплекс, де працюючі лабораторії, історичні будівлі, наукові архіви, мистецькі практики, освітні події та сучасні технології взаємодіють як частини єдиного живого середовища.

За час роботи науково-музейний сектор ННЦ ХФТІ ініціював і реалізував десятки подій та програм, що сформували навколо старого майданчика нову культурну й дослідницьку екосистему. Серед реалізованих ініціатив - фестивалі, науково-популярні заходи, семінари, лекційні програми, дослідницькі зустрічі, шкільні екскурсії, відкриття нових експозиційних локацій, міжнародні мистецькі резиденції, міждисциплінарні експерименти на межі фізики, музики, театру, візуального мистецтва та цифрових технологій.

Одним із прикладів сучасного напряму science art став мистецький перформанс, у межах якого було поєднано фізику та оперне мистецтво: голос оперної співачки Надії Надишкіної звучав у просторі генератора Ван де Граафа. Це був не просто мистецький жест, а приклад того, як науковий об’єкт може бути активований як культурний, акустичний і символічний простір.

МКК УФТІ також об’єднав навколо себе креативний кластер із 28 партнерів - наукових, культурних, освітніх, мистецьких і громадських інституцій. Завдяки цій співпраці старий майданчик ХФТІ почав функціонувати як відкритий простір взаємодії, де наука виходить за межі лабораторії, а музей стає платформою для міжсекторального діалогу.

У межах роботи музейного сектору сформувалося кілька ключових наукових і практичних напрямів:

1. музейна ревіталізація спадщини. Українські науковці-музеологи досліджують, як занедбані або закриті спадщинні простори можуть отримувати нове життя через музейні, освітні, культурні та дослідницькі програми. У цьому підході ревіталізація означає не декоративне оновлення, а глибоку зміну способу управління спадщиною.

2. управління науковою, архітектурною та індустріальною спадщиною. Як працювати зі складними комплексами, де поєднуються будівлі, лабораторне обладнання, архіви, усні історії, наукові біографії, інституційна пам’ять і сучасна діяльність дослідницького центру. 3. science art як метод інтерпретації науки. Через мистецькі практики знаходять нові мови для розповіді про фізику, експеримент, відкриття, ризик, пам’ять, травму, інновацію та майбутнє.

4. цифрова музеологія та блокчейн-технології. Науковці досліджують, як цифрові інструменти можуть допомогти документувати, зберігати, верифікувати та інтерпретувати музейні об’єкти, архіви й нематеріальну спадщину.

5. музейний досвід нового типу: імерсивність, субмерсивність, документальний театр, перформативна інтерпретація, залучення відвідувача до активного переживання історії науки.

6. інституційна та міжнародна інтеграція. Музейний сектор представляє Україну та ННЦ ХФТІ на міжнародних наукових майданчиках, розширює академічну присутність у сфері цифрової гуманітаристики та музейної інновації, розвиває співпрацю з українськими й міжнародними партнерами та забезпечує відкритість наукових здобутків для широкої аудиторії, зокрема молоді.

Адже професійне управління спадщиною сьогодні означає здатність не просто зберігати об’єкти, а створювати на їх основі продукти, інструменти, методики й середовища, які працюють для науки, освіти, культури, громад і розвитку територій.