УДК 130.2.(141.2)

І.Є. Корольова (аспірант, Харківський національний університет

 імені В.Н. Каразіна)  

 

ГЕНДЕРНИЙ АНАЛІЗ ЯК РОЗВИТОК ТРАДИЦІЇ «КУЛЬТУРНОЇ КРИТИКИ» БИБЛІЙНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

 

В статті досліджується виникнення нових підходів і методів біблійної герменевтики. Доводиться, що  поява гендерного аналізу та феміністичної критики Біблії було обумовлено  розвитком ряду течій в гуманітарних науках (лінгвістика, літературна критика, культурна антропологія, психоаналіз) та розвитком загальної концепції прав людини і демократичного суспільства.

Ключові слова: біблійна герменевтика, гендерний аналіз, феміністична критика.

Введите текст или адрес веб-сайта или переведите документ.

 

Королёва И.Е. ГЕНДЕРНЫЙ АНАЛИЗ В КАЧЕСТВЕ РАЗВИТИЯ ТРАДИЦИИ «КУЛЬТУРНОЙ КРИТИКИ» БИБЛЕЙНОЙ ГЕРМЕНЕВТИКИ. В статье исследуется возникновение новых подходов и методов библейской герменевтики. Доказывае В статті досліджується виникнення нових підходів і методів біблійної герменевтики. Доводиться, що  поява гендерного аналізу та феміністичної критики Біблії було обумовлено  розвитком ряду течій в гуманітарних науках (лінгвістика, літературна критика, культурна антропологія, психоаналіз) та розвитком загальної концепції прав людини і демократичного суспільства.

Ключові слова: біблійна герменевтика, гендерний аналіз, феміністична критика.

Введите текст или адрес веб-сайта или переведите документ.

 

Koroleva I.E. Gender analysis as a development of the “culture critique” tradition  in the bible hermeneutics. The article investigates the emergence of new approaches and methods of biblical hermeneutics. It is proved that the emergence of gender analysis and feminist criticism of Bible was due to the development of a number of trends in the humanities (linguistics, literary criticism, cultural anthropology, psychoanalysis), as well as the general concept of human rights and democratic society.

Keywods: biblical hermeneutics, gender analysis, feminist criticism

 

В пострадянських країнах гендерні  дослідження, зокрема в філософії і теорії культури, представлені значною кількістю наукової літератури, і найбільш вагомий внесок був зроблений роботами  Т. Кліменкової, І. Кона, С. Павличко,  Н. Пушкарьової,   І. Жерьобкіної,      Г. Сілласте, О. Забужко,  Т. Гундорової, С. Ушакіна, Л. Смоляр та  іншими. Але, на відміну від  загальнокультурних, психологічних, історичних праць з гендерної теорії, гендерними аспектами власне релігійної ідентичності і статусу жінки в традиційних конфесіях займалося лише декілька дослідників, серед яких найбільш ґрунтовними є праці В. Суковатої – в Україні, Г. Брандт,  О. Рябова – в Росії. Треба зазначити, що ці роботи були надруковані в останні десятиріччя і, безумовно, не покривають  усіх гендерних аспектів релігійної і національної культури,  тому наша розвідка  має свій окремий  внесок в розвиток  гендерної критики релігій.

Мета статті: дослідити основні напрямки в філософії, що стали джерелом біблійної герменевтики. Довести, що виникнення гендерного аналізу та феміністської теології є закономірним  продовженням  традиції історико-критичного ставлення до Біблії.

Традиція тлумачення Біблії заснована на ряді фундаментальних принципів герменевтики. Найважливішими є наступні:  1) визнання богодухновенності Святого  Письма, тобто того, що воно написане священними авторами під дією Святого Духу; 2) необхідність особливого благоговійного відношення до біблійного тексту при його тлумаченні і визнання того, що конкретні літературні форми (слова і вирази, жанри і стилі) використовуються священними письменниками для вираження Божественних істин, що часто робить неможливим проведення чіткого кордону між істиною і її людським вираженням [3, с. 745].

Засадничим принципом християнської біблійної герменевтики є переконання в необхідності тлумачення Святого Письма у зв'язку зі Священним Переданням тому, що деколи  фрагмент Святого Письма можна зрозуміти тільки при розгляді його в ширшому контексті, але його межа не завжди визначається найближчим оточенням фрагмента.

 Святі Отці вважали, що необхідне аскетичне зусилля аби тлумачити Євангеліє здобувається особливою Благодаттю, це є дар Святого Духа. Богослови наполягають на необхідності для екзегета гармонійної єдності віри і розуму, аби не відхилитися в раціоналізм або необґрунтований містицизм.  Г.Фроловській наголошував: «Ми не маємо на увазі єдине просвітлення Святим Духом окремих людей, але постійне сприяння Святого Духа Церкві» [5, с.25-26]. Як бачимо, найважливіші принципи біблійної герменевтики цілком доступні для використання і тлумачення текстів Святого Письма жінками. В той же час, жінці в православній церкві  заборонено  служити чин літургії, проповідувати, а тим більше тлумачити Святе Письмо. Переживання релігійного досвіду Богоспілкування, рефлексія що до  можливості  життя за заповідями Божими  артикулювалися виключно з позиції чоловіка. Тому так історично склалося, що людство виховувалося на чоловічій версії осмислення Святого Письма.

Історичний процес формування  принципів біблійної герменевтики привів до визнання чотирьох  наступних як головних:  історико-філологічний;  символічний;  алегоричний;  типологічний. Синтетичне використання  перерахованих принципів має забезпечити виявлення усієї повноти істини Святого Письма. Упередження соціуму стосовно жінок були настільки великими, що принципи біблійної герменевтики часто слугували церковним вчителям для підтвердження другорядного становища жінок.

  Апостол Павло в посланнях сформулював ряд підходів герменевтики, що стали фундаментальними для християнського  тлумачення Святого Письма . Настанови ап. Павла про необхідність жінці підкорятися чоловіку та мати знак підлеглості чоловікові - хустина на голові, про заборону самостійно навчатись істинам Святого Письма (1-е до Коринф. 11:5-10 , 34-35; до Єфесян 5:22-24) також створюють підґрунтя для оформлення  жорсткої ідеології патріархату в церкві та релігійних громадах. Хоча в тому ж Посланні ап. Павло пише: «Для юдеїв, я був як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних – був як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних»( 1-е до Коринф. 96:20-21). Тобто апостол намагався донести слова Святого Письма спираючись на якісь вагомі, принципові уявлення картини світу евангелізуємого народу. У перші віки християнства  таким фундаментальним утворенням картини світу народу, якому проповідував ап. Павло, була впевненість у підлеглості і другорядності жінок. Релігійний культ і вірування в ті часи чоловікам було змінити легше, ніж уявити собі жіночу  самоцінність. Так з’явилися суперечності між Ісусовою проповіддю про рівність усіх перед Богом і словом ап. Павла до конкретної громади.

Упередження стосовно жінок в період Середньовіччя приводять до того,  що  будь-який епізод Святого Письма розглядається під кутом зору відповідальності жінки за первородний гріх. Натяки на особливу жіночу гріховність зустрічаються в працях Отців і Вчителів Церкви  від бл. Ієроніма, Григорія Нісського, Іоанна Златоустого, Томи Аквіната, Бернарда Клеворского, Іоанна Кантакузина  до Максима Грека,  Авакума Петрова та Микити Пустов’ята. Старозавітні тексти містять безліч прикладів негідної поведінки чоловіків, їх відступу від Бога: автори в таких випадках часто надають перевагу  поясненню  цього  поганим впливом матері  або дружини, наложниці - тобто жінки.

Новий Заповіт розпочинається історією приходу у світ спасіння через народження жінкою боголюдини. Єдиний жіночий персонаж, який заслуговує засудження зустрічається в Діяннях Апостолів. Зрада Спасителя приходить через чоловіка, сам ап. Петро три рази проявляє слабкість та боїться засвідчити свою причетність до учнів Спасителя.  Жінки у Новому Заповіті залишаються вірними Спасителю впродовж усього оповідання: від народження до хресної смерті, воскресіння і організації перших самостійних християнських громад, проповіді Благої Вісті у світі. Тим не менш, жінка і жіноче питання все рівно залишалося у  негативному колі тлумачення,  витоки якого сягають юдейської традиції, що на жаль не було достатньо заперечене розвитком філософії і біблійної герменевтики. Досі   ставлення до жінки як до вторинної істоти залишилося стрижнем ідеології радикального напрямку православ’я.

Основні положення запропоновані Шлейермахером, для розкриття справжнього сенсу Святого Письма, мали революційне значення для перегляду гендерного питання: вони остаточно заперечували буквальне тлумачення біблійних текстів і стимулювали  толерантніші підходи до системи стосунків між статтями.

Один із засновників школи історії релігії, теолог Е. Трельч, розглядав історико-критичну парадигму як єдино можливий в його час науковий спосіб тлумачення Святого  Письма [11, р.. 105-127]. Трельч вважає історію дієвим процесом, в якому має місце прогрес саморозкриття розуму, і християнство, засноване на вісті старозавітних пророків і Ісуса Христа, є вищою етичною і релігійною силою, до якої  лише здатна людина. Саме це ідеалістичне і оптимістичне відносно культури поняття історії утворює рамки, в яких Трельч допускає історико-критичну роботу. Лютеранській богослов А. Шлаттер намагався обґрунтувати взаємозв'язок віри і наукової критики.

В рамках руху феміністок, що виник в кінці. XIX ст. в США, був створений Комітет по перегляду Біблії, який випустив «Жіночу Біблію» (The Woman's Bible. N. Y., 1895-1898). Загалом, біблейська наука XIX ст. характеризується пошуками синтезу між науково-історичним поглядом на Біблію і традиційним біблійним богослов'ям. Наприклад, основний постулат структуралізму полягає в тому, що сенс і значення явищ і текстів сприймається через стійкі структури різних систем (мова, литература, соціум і т. п.). Мова стала розглядатися як соціальна і структурована система, що не має прямого зв'язку з речами і ідеями. До вивчення біблійних мов ця теорія була вперше застосована Дж. Барром  [9,  с. 97.].

До структуралізму близька нарративна критика, основним завданням якої є дослідження сучасної подоби, зокрема, біблійних текстів незалежно від історії їх формування і редагування, тобто перехід від фрагментарної до цілісної інтерпретації. В галузі новозавітніх досліджень цей метод був вперше випробуваний Н. Перрін, Ст. Кельбер, М. Толберт, Р. Фаулер, Д. Родс і іншими. На відміну від цієї теорії нарративна екзегетика прагне реконструювати як історичний контекст, в якому були створені біблійні тексти, так і моделі поведінки, психологію, внутрішній світ біблійних персонажів,  що можливо лише у вигляді  повноцінного літературно твору (С. Холленвегер, Р. Тайссен).

Застосування методів психоаналізу до тлумачення Біблії сходить до його засновників - З. Фрейду и К. Р. Юнгу. Як і структуралісти, прибічники цього підходу прагнуть виділити несвідомі елементи і глибинні мотиви і архетипи, які лежать в основі як біблійних текстів, так і поведінки головних дійових осіб. Цей метод дозволяє сприймати біблійні тексти як повідомлення про життєвий досвід і про поведінкові зразки. Символічна мова дозволяє виражати такі релігійні явища, які недоступні суто понятійному мисленню, проте цінні для питання про істину. Психоаналіз використовується для з'ясування сенсу культових обрядів, жертвопринесень і табуювання, освітлює образну мову Біблії, метафорику оповідань про чудеса.

Найцікавішими роботами, заснованими на використанні методів психоаналізу, видаються праці Е. Сиксу и К. Клеман ( «Вновь рожденная женщина», 1972), С. Кофман ( Тайна женщины: Женщина в письме Фрейда», 1980), Д. Геллоп ( «Соблазнение дочери»: феминизм и психоаналіз», 1982) К.Хорни  («Женская психология» 1937) та Хелен Дейч («Психоанализ  женских половых функций»). К. Хорні наголошує, що тексти створені чоловіками орієнтовані на розкриття чоловічої сутності тому, справжнє розуміння цілісності особистості потребує розгляду усього культурного  надбання людської цивілізації скрізь призму специфічності гендера [8, c.122 ].

Структуралізм, нарративістська критика, психоаналіз  напрацювали великій дослідницький потенціал проблеми гендеру. У ці ж роки з'явилося безліч робіт з біблійної герменевтики, написаних прибічниками фемінізму (Елізабет Шюсслер Фьоренца, М. Дейлі). По відношенню до Біблії склалися три  форми фемінізму: радикальна, в якій Біблія розглядається як продукт андроцентристскої влади  іпотребує деконструкції; неоортодоксальна (її прибічники відшукують в Біблії фрагменти, підтверджуючі пріоритет жінок, і намагаються створити «канон в каноні»); критична (її прихильниці прагнуть виявити, яку роль грали жінки в русі послідовників Ісуса Христа і в спільнотах апостола Павла, вони виходять з переконання, що в ранньохристиянській спільноті панувала повна рівність чоловіків і жінок, але потім патріархат і андроцентризм знову запанували)[4, с.121-158].

У 70-х рр. XX ст в США виник  канонічний підхід, згідно якому кожен біблійний текст повинен тлумачитися в контексті всього Святого Писання, і кожному тексту має бути знайдено і відведено своє місце в рамках єдиного Промислу Божого. Виникнення нових підходів і методів біблійної герменевтикі у середині XX ст. було визначено розвитком ряду течій в гуманітарних науках (лінгвістика, літературна критика, культурна антропологія, психоаналіз).

У цей же час виник напрям, який прийнято називати постструктуралізмом  або постмодернізмом. Серед найпоширеніших в середовищі послідовників цього напряму ідей - онтологизация поняття «текст», переосмислення ролей автора і читача, протистояння «мета-нарративам», успадкованим від епохи Просвітництва  (Ж. Дерріда, Ю. Крістева, Дж. Хилліс Міллер і ін.). Найбільш популярним терміном, що означає вживання цих ідей на практиці, є «деконструкция» (перебудова). Спроби використовувати деконструкцию в біблійній критиці були зроблені такими дослідницями як  С. Д. Мур, Кроссан і ін.. По-новому поставлена проблема  перекладу тексту, створеного в одній культурі, на мови іншої культури з урахуванням їх особливостей.

Більшість дослідників сьогодні що до феміністичної  критики  релігії дотримуються позиції Елізабет Шюсслер Фьоренца. Її книга  «В пам’ять про неї» (1983), збірка статей «Хліб, а не камінь» (1984) викликали сенсацію своєю новою глобальною феміністською богословською реконструкцією християнських джерел [10].

 На відміну від Мері Дейлі і інших постхристиянських феміністок, вона не бажає просто відкинути настанови Святого  Письма і приступає до розробки «феміністської критичної герменевтики звільнення», щоб  допомогти  жінкам розкрити справжній сенс християнського призначення їхнього життя .

Шюсслер Фьоренца різко критикує «неортодоксальне» феміністське богослов’я (особливо представлене ранніми роботами Летті Рассел і Розмарі Редфорд Рютер) за спробу розмежувати андроцентричну форму і егалітарний зміст біблійної вісті, тобто спробу відокремити феміністську керігматичну сутність від культурно обумовлених андроцентричних традицій. Шюсслер Фьоренца бажає дати місце уявленню про християнських жінок як про історичних і богословських суб'єктів і діячів.[6].

На її думку, basileia - «Царство», «Володарювання» Бога пропонує всім ізраїльтянам цілісність і гідність. Жебраки, хворі і соціальні ізгої - всі запрошувалися в егалітарне суспільство, що передбачає есхатологічне майбутнє Боже, коли будуть  переможені смерть, страждання і несправедливість. Ісусові діяльність (praxis) і уявлення (vision) - передача божественного майбутнього в структури і досвід Його власного часу і його народу[10, р.262]. Піддавши глибокому розгляду   позицію Самого Ісуса стосовно покликання жінки,  ми дотримуємося думки, що  «моральний канон» в тому  трансцендентному вимірі, який  запропонував Ісус, випереджає найсучасніші теорії в розумінні поняття  свободи і єгалітарності. Повага до багатовимірності внутрішнього змісту особистості в її духовно-тілесній єдності,  свободи  не залежно від статі, соціального становища,  затверджувались як норма людського життя. В двох найбільших заповідях проголошується: «Возлюби Господа Бога твого и возлюби ближнього свого, як самого себе.».  Тобто любов мала стати абсолютною цінністю людської цивілізації, тим  єдиним фундаментом на якому можливо побудувати    достойне людське життя. Людям не вдалося опанувати дві найбільші заповіді так само, як і інші десять. Буквалізм, вузькість трактування Святого Письма, підлаштування під існуючі в суспільстві правила і звичаї привели до того, що  Закон Любові  не став універсальним принципом існування і самореалізації людини в світі. Таким чином, на нашу думку, ієрархічність патриархатної моделі міжособистісних стосунків не є тим ідеалом, досягнення  якого має прагнути православна жінка або чоловік. Гендерна стратифікація суспільства в духовному сенсі має розглядатися як наслідок людської гріховності і недосконалості, у світських термінах - це результат цілеспрямованого поневолення жінок впродовж історії людства. Відмінності функціонуючих в тому чи іншому суспільстві політичних догм, специфічність вибору способів   маніпулювання суспільною думкою  продукують вибір дещо  різних «стрижневих» тем, сюжетів та їх інтерпретацій  в релігійних картинах світу різних народів. Спільним є те, що пануюча в суспільстві ідеологія примушувала християнських вчителів і правителів викривляти та пристосовувати тексти Святого Письма для виправдовування  патриархатних повсякденних практик і звичаїв.

Жінки, які часто ставали жертвами пригноблення, соціально-економічних позбавлень, сприймали  мрію про basileia як звільняючу Благу звістку. Отже, жінки були активними лідерами християнського руху, виконували важливу роль в збереженні перших переказів і проповіді цієї звістки язичницькому світу. Сучасні християнки мають повернути євангельській проповіді її первісний  глибокій егалітарний зміст. Шюсслер Фьоренца розглядає тексти, що критикують  існуючі соціальні структури (Мк. 10:2-9 і 12:18-27), (Мк. 3:31-35 і 10:29-30; Лк. 11:27-28 і 12:51-53) , (Мк.10:42-45),(Мт.23:9).

Ми вважаємо, що наведені  Фьоренцою Шюсслер фрагменти засвідчують, що Ісусова проповідь скоріше є витоком встановлення  гармонійних,  рівних стосунків між статями, ніж опозиційних: домінація-рецесивність, розумність-чуттєвість, духовність-тілесність, впорядкованість-хаотичність, поміркованість-безглуздя – де традиційно позитивні якості є виключно чоловічими, а негативні – жіночими.

 Шюсслер Фьоренца згадує текст: «Премудрість [sophia] виправдана всіма чадами її» (Лк.7:35). «Всі чада»,тобто в тому числі складальники податей, повії і грішники  та інші, вірили: вони вже беруть участь в силі і «енергії» Христа i Софії; вони - нове творіння, бо в хрещенні знайшли силу. Вони не ті жінки, яких можна було безкарно ображати та принижувати.

Шюсстер критикує непослідовність ап. Павла, оскільки він проголошує рівність і свободу всіх перед Богом  і в той же час, обмежує їх можливості цілою низькою розпоряджень. Тому, теоретично затверджуючи рівність жінок, Павло відкриває двері для патріархальних цінностей і розділень за статевою ознакою. Патріархальне домогосподарство стало зразком для церкви, і жінкам були залишені лише допоміжні ролі. На погляд Шюсслер Фьоренци,  виникле раннє кафолічество придушує егалітарні імпульси першохристиянства.

Успішно може використовуватись в феміністичній критиці  теоретично близький до постмодернізму  метод аналізу реакції читача, що розроблявся низькою німецьких учених (Ст Ізер, Х. Р. Яусс), потім сприйнятий англо-американською бібліїстикою (С. Фіш, Дж. Каллер). Основна ідея цього методу полягає в тому, що деякий додатковий сенс, що не сприймається безпосередньо з тексту, породжується самим читачем при взаємодії з ним. Тому особлива увага дослідником приділяється цільовій  аудиторії. У дослідження вводиться фігура «ідеального» читача, і автор тексту починає розглядатися як один з персонажів (розповідач). Цей підхід загострює важливість уваги до гендерного аспекту системи  комунікації-інтенції.

Сучасна феміністська критика Біблії має багато спільного з появи контекстуальних підходів у тлумаченні Біблії, які продовжують традицію, що йде від П. Тілліха, згідно з якою богослов'я має давати відповіді на запитання, які ставить сучасна йому культура. Послідовники  контекстуальних підходів, вважали, що біблійна герменевтика в будь-якому випадку не є неупередженою наукою, вільною від політики та ідеології, - вона завжди знаходиться або на стороні гнобителів, або на боці пригноблених.

Священное Писание прочитывается либерационистскими герменевтами как “повествование об освобождении”.Основні принципи герменевтичного підходу, характерного для "теології звільнення" наголошують, що Бог присутствует в истории его людей, неся им спасение.Бог не терпит несправедливости и угнетения. Бог присутній в історії його людей, несучи їм спасіння. Бог не терпить несправедливості і гноблення. Відповідно, библейский текст должен быть прочитан в контексте солидарности с угнетенными. Участие в борьбе за их освобождение создает наилучшие предпосылки для соответствующей интерпретации библейских текстов. Відповідно, біблійний текст повинен бути прочитаний в контексті солідарності з пригнобленими. У результаті цього повинна виникнути справжня християнська практика, яка приведе до трансформації суспільства на основі справедливості і любові.

Феміністька критика Біблії  мае дещо спільні риси з афроцентрической герменевтикой.            Феміністька критика має дещо спільні риси з афроцентричною герменевтикою. Их объединяет стремление прочитать писание в свете опыта угнетенных и бесправных.Їх об'єднує прагнення прочитати Святе Письмо з позиції досвіду пригноблених і безправних. В данном случае речь идет об опыте африканцев.Мета афроцентрічної герменевтики перечитати Святе Письмо з урахуванням реалій негритянського досвіду на богословському рівні.

Фундаментальный феминистский критический принцип в библейской герменевтике: все то, что отрицает, уменьшает или искажает статус женщины как полноценного человека, не имеет духовной ценности.            Феминистская критика акцентирует внимание на ряде фактов, которые могут быть использованы как обоснование феминистских принципов. Феміністська критика акцентує увагу на низці фактів, які можуть бути використані як обґрунтування феміністських принципів. Иисус неоднократно демонстрирует свою заботу о женщинах. Ісус неодноразово демонструє свою турботу про жінок. Эта забота проявляется в прощении женщины, совершившей прелюбодеяние (Марк 14:3—9), исцелении женщины, страдавшей кровотечением (Лука 8:43—48), в защите права Марии на ученичество (Иоанн 4:16—30). Ця турбота проявляється у відпущенні жінки, яка здійснила перелюбство (Марк 14:3-9), зціленні жінки, що страждала на кровотечу (Лука 8:43-48), у захисті права Марії на учнівство (Іоанн 4:16-30). Иисус включает в число своих Ісус включає в число своїх "духовних родичів", поряд з "братами", також "сестер" і "матерів" (Марк 3:31-35). Жінки супроводжували Ісуса в його мандрах . Жінки не побоялися бути з Ісусом під час розп’яття, на відміну від чоловіків які порозбігалися. Жінки були і першими свідками його воскресіння. Жінки брали активну участь у діяльності церкви на первоначальном этапе ее развития. Они были церковными лидерами и даже апостолами. церкви на початковому етапі її розвитку. Вони були церковними лідерами і навіть апостолами.

Фемистская критика считает необходимым придерживаться ряда  принципов, котрые позволят выявить истинный смыл Святого Письма, там где идеологическая заангажированность патриархатной культуры искажает или игнорирует его первоначальний эгалитарный смысл : Французька православна школа представлена роботами Е.Бер-Сижель, П.Євдокимовим. Вони репрезентують ідею егалітарного типу взаємовідносин між статтями. Жінці відводиться особлива містична роль - спасительки світу: вона є матір’ю боголюдини,  хранительницею духовності, її спосіб життя є віддзеркаленням справжнього християнського. [88].

Англійське православ’я відомо по роботам епископа Діоклійського Каліста (Уєра) та Антонія Сурозського, які наполягають на впровадженні повсякденної практики ставлення з повагою  до жінки в церкві та світському житті. Грецькій філософ-богослов Христос Яннарис розглядає питання гендерної рівності в світлі Закону Любові. 

Становлення української філософської  герменевтики та інтерпретації Біблії пов’язані передовсім з осмислення істин  Святого Письма. Освоєння простору біблійної думки характеризується в українській традиції  оптимістичною позицією, визнанням  пріоритету розуму, розумінням людини  як динамічної синергії духовно-тілесного. Яскравим прикладом позитивного християнського  світосприймання є спадщина  митрополита Іларіона: він натхненно прославляє зникнення ідольського мороку і «засяяння зорь благовір'я». «Моління» Данила Заточника прославляє розум, засуджує будь- яку ієрархію соціального буття, заснованого на владі та багатстві. Вважається, що Данил Заточник є провісником особистих начал у філософії Давньої України.  У  контексті радісного, натхненного сприймання світу  висвітлюються творчі надбання Г.Сковороди, якого Д.Чижевський назвав  першим східнослов’янським філософом,  його попередників ( наприклад К.Транквіліона – Старовецкого  з Г.Сковородою ріднить немало спільних ідей), сучасників мислителя та  його наступників.

Київська бібліологічна та екзегетична традиції, що сформувалась у   XIX ст. пов’язана з іменами С. М. Сольського (1835 (за ст. ст. 27.12.1834) - 1900) та Я. О. Олесницького (1842-1907) [1, с.87-96] На думку Головащенка С.І., діяльність саме цих учених-дослідників виявилася визначальною для формування своєрідності київської школи у таких важливих галузях біблеїстики, як  історична та текстуальна критика Біблії, дослідження Біблії в контексті інших культур - своєрідний зародок релігійно-культурної компаративістики.

Висновки: Герміневтичні підходи до  біблійних текстів зазнавали принципових змін впродовж останніх двох століть. Можна сказати, що біблійна герменевтика змінювалася з розвитком духовної і філософської, а також політичної культури у суспільстві. Розвиток біблійної герменевтики закономірно привів до виникнення в культурному полі Західної Європи та Північної Америки  феміністської теології та гендерних досліджень релігії. Гендерні центри в Східній Європі і, зокрема, в Україні виросли на багатому ґрунті світової філософії  та духовних, філософських надбань українських авторів.

Феміністська теологія  та гендерні дослідження зосередили свою увагу на викриванні  патріархату як глобального явища негативного напрямку в   історичному  розвитку людства. Праві ті дослідники, які висловлюють думку, що швидше за все сучасна цивілізаційна криза як от екологічна, духовна, культурна – результат однобічного, тобто неповноцінного погляду на світ. Нам здається, що на даному етапі фемінізм та гендерні студії мають детельніше доповнити свої дослідження виявленням того життєстверджуючого потенціалу, який міститься в Святому Письмі. Це сприятиме розкриттю  трансцендентного змісту і усвідомленню  значення завдання встановлення в суспільстві егалітарних стосунків. Феміністки-дослідниці релігієзнавства прагнуть реінтерпретувати “священні тексти”, розширити їх розуміння шляхом включення до проблем “жіночого досвіду” і висування альтернативних образів жінок.

Феміністська методологія та гендерна теорія використовують дискурсивну критику релігійних і культових наррацій, зазначаючи наявні в них сексизм і пропаганду патріархату, і прагнуть виявити, яка модель гендерних відносин є підставою для тієї чи іншої конфесії. “Релігія не безстаттєва”, — кажуть феміністки, наводячи як приклад ветхозавітного Бога і Святу Трійцю, які уявляються виключно в чоловічих образах, що сприяє, на думку дослідниць, укоріненню в громадській свідомості  пріоритету чоловічого роду над жіночим, освяченого церквою.

У ХХ сторіччі рух за жіночу рівноправність набув такого потужного розвитку, що ініціював перегляд традиційних релігійних поглядів і звичаїв з метою усунення в них найбільш дискримінаційних фактів. Антижіночі практики православної церкви – як на рівні культу, так і на рівні символічних образів,  - потребують перегляду задля повернення до гендерно-егалітарних традицій першохристиянських громад. Теологи нового мислення та сучасне церковне керівництво, беручи до уваги зміни, що відбуваються в соціумі, відмовляються від інтерпретацій, котрі найбільш відверто дискримінують жінок. У ряді випадків це стало одним з факторів, що забезпечували жіноче лідерство на рівні сім'ї або роду при зовнішній відмові від соціального реформаторства.

Література

1. Головащенко С. І. Київська духовно-академічнатрадиція ХІХ - початку ХХ ст. в історії вітчизняного біблієзнавства // Наукові записки НаУКМА.- Т. 19. Філософія та релігієзнавство.- К.: Видавничий дім «КМ Academia», 2001. - С. 87-96.

2.Евдокимов П. женщина и спасение мира. / Евдокимов П. - М.: Лучи Софии , 2007. - 272 с

3.Лепорський П. І. Богодухновенность / П. І. Лепорський // Правосл. Богосл.Энциклопедия: В 12-ти т. – СПб., 1900 - 1911 . Т. 2. - Стб. 729-747 с.

4.Петерсон Ю., Дик Д, Фи Г.Библия в современном мире: Аспекты толкования /пер. с англ. Канищева Е.- М.:Триада, 2002.-232 с.

5. Флоровский Г. Пути русского богословия / Г. Флоровский. – К. : Путь к истине, 1991. –  598 с.

6. Хейз Р. Этика Нового Завета / Пер. С англ.. Г.Ястребов.- М.: ББИ, 2005.- 712 с.

7. Хольмберт К. Феминистская теория / К. Хольмберт, М. Ліндхольм // Современная западная социо­логия. Теория, градиции, перспективы // сост. П. Moнcoн. – СПб., 1992. – С. 232 - 239.

8. Хорни К. Женская психология [пер. с англ.] / К. Хорни. – СПб., 1993. –222 с.

9. Barr J. The Semantics of Biblical Language / J. Barr. – Oxford, 1961. - S.

10. Schüssler Fiorenza In Memory of Her: A Feminist Theological Reconstruction of Christian Origins. / Elizabeth Schüssler Fiorenza. - New York, Crossroad, 1983. -  351 pp.

11. Troeltsch  Е .Ober historische und dogmatische Methode in der in der Theologie / Е. Troeltsch // Theologie als Wissenschaft / Hrsg. G. Sauter. Miinchen., 1971. - S. 105-127.

 

© Корорльова І.Є., 2010