УДК 130.2+111.852
Богословський В. А. (аспірант кафедри світової філософії та естетики
Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля)
Стаття присвячена розглядові естетичних основ езотеричного світосприйняття. Представлено розгляд трьох рівнів сприйняття езотериком світу: чуттєвий, символьний та логічний; розглядається міфологічність езотеричного сприйняття як субстанціальна його якість.
Ключові слова: буття, знання, міфологія, сприйняття, символ, езотеричне, естетичне, чуттєве.
Богословский В. А. Эстетические основания эзотерического мировосприятия. Статья посвящена рассмотрению эстетических основ эзотерического мировосприятия. Представлено рассмотрение трёх уровней восприятия эзотериком мира: чувственный, символьный и логический; рассматривается мифологичность эзотерического восприятия как субстанциальное его качество.
Ключевые слова: бытие, восприятие, знание, мифология, символ, чувственное, эзотерическое, эстетическое.
Bogoslovskiy V. A. Aesthetical basis of esoterical mentality. The article is devoted to examination of aesthetical basis of esoterical mentality. Tree levels of esoterism supporter’s world perception: sensible, symbolic and logical are produced, mythologicality of esoterical perception as its substantial quality is examined.
Key-words: existence, perception, knowledge, mythology, symbol, sensible, esotetrical, aesthetical.
Мета статті полягає у визначенні естетичних основ езотеричного світосприйняття. У зв'язку з цим, завдання роботи можу формулюватись як визначення субстанційних якостей езотеричного світосприйняття та їх зв'язок з естетичним як таким. Езотеричне як соціальне явище своїм існуванням обумовлює існування своїх прибічників. Кожен езотерик має власне уявлення про світ та його сприйняття. Специфічність світосприйняття езотерика полягає в езотеричності знань, котрі він отримує від світу. Ці знання сприймаються як таємні, суто особистісні, котрі не піддаються точному описові. Можливе лише їх символьне вираження для натяку на особливі приховані знання. Таким чином, езотеричне світосприйняття має символьний характер, що пов’язує його з естетичним сприйняттям. Нажаль, проблемі естетичного в езотеричному сприйнятті наразі приділяється мало уваги з боку спеціалістів-філософів, здебільшого її висвітлюють опосередковано, працюючи над проблемами естетики.
Ступень розробленості. Слід зазначити, що в основному дана проблематика висвітлювалася опосередковано естетиками та дослідниками езотеричного. Що стосується літератури, на котру ми спираємося, то це роботи наступних авторів: Лосєв О. Ф., Свасьян К. А., Акопян К. З., Барт Р, Блаватська Є. П., Карлос Кастанеда, Реріх Є. І., Штейнер Р. та ін.
Новизна нашого дослідження полягає в тому, що у вітчизняній літературі теми естетичного характеру езотеричного світосприйняття ще не досліджувалися. Існує багато відомих нам езотеричних вчень, про які ми можемо сказати хоча б те, що вони колись існували або існують досі. В. Л. Карнацевіч стверджує: «Вже багато століть тому існувала велика кількість таємних організацій, що розробляли власні езотеричні шляхи до пізнання Істини та Бога» [3, с. 378]. Не виключено, сьогодні є таємні вчення, про існування котрих більша частина людства навіть не здогадується. Деякі відомі нам езотеричні вчення продовжують функціонувати в суспільстві, збуджуючи до себе цікавість, приваблюють нових прибічників та, можливо, спричиняють певний (може статися – вирішальний) вплив на розвиток суспільства (економічний, мистецький – загалом культурний), але все це відбувається неофіційно, таємно. Жодне езотеричне вчення не може існувати без своїх прихильників, котрі можуть змінювати його або ж сліпо вірити в його положення, зберігаючи їх теоретичну непохитність. У будь-якому випадку субстанціальною якістю кожного подібного вчення є його езотеричність, тобто таємність, прихованість від решти людства. Передусім езотеричне вчення є таємним знанням. Ця якість є найпершим та головним законом езотеричного вчення та езотеричних товариств, котрі об’єднують прихильників таємного знання та являють собою його соціальне вираження. Володіння таємним знанням та життя за ним, його отримання передбачають певні відмінності людського світосприйняття. Оскільки субстанціальною якістю езотеричного знання є таємність, то його прихильники сприймають світ як носія цього знання. У широкому сенсі кожен окремий акт пізнання є здобуванням таємного знання, котре було таємним для того, хто не мав змоги його отримати. Зрештою, індивідуальне знання людини (мається на увазі не тільки раціональне знання, а ще й повсякденне людське знання – сплав почуттів, думок тощо) має в собі досить конкретні підстави та перспективи бути інтерпретованим як езотеричне, тому що воно є таємним для інших людей, і принаймні частина його такою залишиться. Свою відмінність від інших людей носії таємного знання (вчення) вбачають в умінні його отримати та сприйняти, використавши найкращим, за їхньою думкою, чином (насамперед зберігання від непосвячених та окремий характер його трансляції наступному адептові вчення).
Езотеричне знання сприймається індивідуально на трьох рівнях, котрі утворюють загальну картину площини езотеричної особистісної реальності. Ця реальність конструюється самими феноменологічними підставами езотеричного знання. При дослідженні рівнів сприйняття таємного знання слід розглянути виникнення езотеричного вчення та знання загалом (езотеричного знання). На першому рівні езотеричного сприйняття найбільше значення мають відчуття людини. Це чуттєвий рівень езотеричного сприйняття. Загалом будь-яке пізнання починається з відчуттів, що пробуджують певні емоції, виокремлюють відчуваючого зі світу, дають знання себе та навколишнього світу загалом. Великий Гегель писав: «Через відчуття душа, таким чином, досягає того, що загальне, яке складає її природу, відкривається їй в безпосередній визначеності» [1, с. 103]. Людина, що сповідує езотеричне вчення, має пережити специфічний чуттєвий стан, котрого ще не переживали інші люди (або переживала обмежена кількість посвячених у знання). Це мають бути надзвичайні відчуття, дуже сильні та хвилюючі. Вони складають основу особистісного таємного досвіду, суто індивідуального та неповторного для інших. Такі почуття стають новим знанням. Історично езотеричні знання утворилися ще у первісної людини та були пов’язаними з жорсткими табу. Хранитель таких знань вважався істотою незвичайною, оповитою особливим містичним ореолом. Первісними шаманами ставали люди, що пережили незрозумілі, нові для оточуючих відчуття. Джерелом подібних відчуттів могли бути яскраві сновидіння та галюцинації, котрі наче переміщали свідомість до іншого світу, де діють незрозумілі, небачені закони. А причиною надзвичайних чуттєвих станів могли бути (і, безперечно, були) емоційні потрясіння, спричинені подіями у повсякденному житті. Наприклад, загибель родича призводила до сильного хвилювання, котре, у свою чергу, спричиняло сновидіння, де фігурував загиблий. Протиріччя існування та неіснування загиблого знімалося апеляцією до власного чуттєвого досвіду: «Я бачив загиблого на власні очі!» Якщо ж відчуття підтверджувалися у повсякденному житті, віра в особливі здібності конкретної людини ставала непохитною. Прикладом може слугувати наступна ситуація. Людині привидівся загиблий родич, який звав його з собою. Через короткий проміжок часу ця людина також гине. Таким чином, знання породжувалося відчуттями та відчуттями стверджувалося.
У свідомості людини чуттєва інформація узагальнювалася та трансформувалася на символьну. Тут простежується перехід на другий рівень езотеричного сприйняття – символьний. Символом (від грецького symbolon – знак, особлива прикмета; symballo – поєдную, зіштовхую, порівнюю) є в широкому сенсі поняття, що фіксує здатність матеріальних речей, подій, чуттєвих образів виражати (в контексті соціокультурних аксіологічних шкал) ідеальні змістовності, відмінні від їх чуттєво-тілесного буття. Символ має знакову природу та всі властивості знака. Проте, на відміну від знаку, сутність якого (за Гадамером) міститься у чистому вказанні, сутність символу є більшою, ніж вказівка на те, чим він є. О. Ф. Лосєв зауважує: «Річ у тому, що будь-який символ вказує на певний предмет, що виходить за межі його безпосереднього змісту. Він завжди містить у собі певний 1) смисл, але не просто смисл самих речей, які відображають одна одну. Смисл завжди вказує на щось інше... Під символом усі мови, які використовують такий термін, розуміють відоме відображення, але вже у свідомості та мисленні, а не просто в самій же фізичній або фізіологічній дійсності» [4, с. 21]. Символ схоплює зв’язок конкретної частини буття (події, речі тощо) з багатьма іншими, ставлячи над ними єдиний закон, принцип. Таким чином, символ поєднує їх у певну універсалію. Символ є самостійним виявленням реальності, у смислі якої він, на відміну від знаку, приймає участь. Символ здатний до розкриття розмаїття свого змісту в процесі співвідношення з власною предметністю при зберіганні даної символічної форми. Тому цей процес може розумітися не лише як інтерпретація заданого смислу, але також як одночасне породження цього смислу. Поєднуючи різні плани реальності в єдине ціле, символ створює власну багатовимірну структуру, смислову перспективу, пояснення та розуміння якої вимагає від інтерпретатора роботи з різноманітними кодами. Множинність смислів символу свідчить про відкритість та діалог зі сприймаючим. Природа символу потребує його тлумачення та передбачає комунікацію, причому не обов’язково міжіндивідуальну. Остання створює передумови для продукування езотеричного знання, закритого від сприйняття іншими людьми, та утворення окремої організації, надсуб’єктна природа якої опосередкована єдиним змісто-виразним полем символу. Езотеричність символу врівноважується його вільним тлумаченням, оскільки кожен може знайти свій рівень його розуміння.
Езотеричне знання просякнуте символікою. У візуальних проявах особистісної чуттєвості езотерик сприймає образи саме як символи, що розкривають йому таємницю. Архаїчні релігії, засновані на таємному знанні, яке відкрилося людині (шаману, пророку), оперують символами у вченнях та діях (обрядах), тобто в теоретичному та практичному планах. В езотеричному знанні символи представлені у трьох площинах. По-перше, це площина чуттєвого сприйняття, коли, наприклад, у видінні являється той чи інший образ, котрий підлягає тлумаченню як символ речі або події. Інша площина сприйняття – теоретична. Тут езотеричне вчення окреслюється як теоретизування над символами за допомогою самих символів. В решті-решт, залишається третя площина сприйняття. Це практична площина, де символьні універсалії здійснюють своє буття у виді реальних предметів, слів, дій з метою віднайти надзвичайний чуттєвий стан або підтвердити його. Це стосується вербальних дій, обрядів, де кожен рух мовлення, тіла, речові маніпуляції символізують таємне знання. Символ в езотеризмі виконує кілька важливих функцій. По-перше, чуттєву, коли від чуттєвого сприйняття символу людина має входити у певний емоційний або чуттєвий стан (наприклад, споглядання деяких символів людина може переживати через відчуття страху, радості, смутку, споглядання символів може викликати задоволення, навіть фізіологічного характеру). По-друге, функцію трансляції інформації (це відбувається передусім у езотеричному вченні як теоретичному вираженні чуттєвих станів, під час яких людина отримує таємне знання). По-третє, символ виконує ще конспіративну функцію. Розглянувши езотеричне вчення, викладене у писемному джерелі, непосвячена у таємну символіку людина не здатна схопити суть вчення та зміст езотеричного знання залишиться для неї закритим. Таким чином, символ сприймається як головний носій езотеричного знання, що має власну функціональність у колі адептів таємного знання та на особистісному рівні, коли людина конструює з символів особливу індивідуальну реальність.
Чуттєве сприйняття символів езотеричного знання призводить до появи нових для людини почуттів. Символ сам по собі є новим типом реальності, що органічно вплітається в оточуючу реальність людини або ж навіть заміняє її. Символ знаходить прояв перш за все у слові. О. Ф. Лосєв стверджував: «ім’я, слово, є символічно-смислова, розумно-символічна енергія сутності» [5, с. 150]. Тому утворюється нове пізнання цієї нової реальності, адекватне їй як такій. Першою символьною універсалією в езотеричному знанні є Таємниця, котра, можливо, за певних умов, відкриється езотерику. Таємниця сприймається езотериком специфічно. Якщо пересічна людина, непосвячена у таїнства езотеричного вчення, сприймає таємницю доволі просто – як невідоме знання, котре іноді спричиняє дискомфорт (коли справа стосується конкретної людини, і вона не розуміє, що відбувається насправді, вона починає бентежитись невідомим та незрозумілим, і невідоме зазвичай сприймається сторожко, викликає занервування), то езотерик буквально відчуває Таємницю. Для нього вона також є невідомим знанням, але перед ним вона постає у всій красі власної невідомості. Езотерик споглядає Таємницю як окрему онтологічну та, водночас, гносеологічну цілісність і отримує від цього задоволення. Він може споглядати її інтелектуально або чуттєво, милуватися нею таким чином. Для нього вона не становить ніякої загрози, не здається йому чимось страшним, чого слід боятися. Езотерик прагне розкрити якусь частину Таємниці, може бути, навіть її всю, якщо досягне достатнього рівня пізнавальних можливостей. Тут згадуються слова з відомого трактату «Дао Дэ Цзін»: «Тому у відсутності таємницю речей споглядати прагни, а в наявності – межу сущого споглядати прагни» [2, с. 100]. Езотерик насолоджується символікою езотеричного вчення, тому що вона є певним втіленням таємного знання: за символами приховується інформація, котра доступна лише посвяченим у Таємницю, інші ж нічого не побачать за образами. Символи езотеричного знання набувають сакрального статусу в сприйнятті езотериків. Вони є емпірично-наочними, нерозривними від реальних речей та процесів та водночас умозорними, що робить їх священними універсаліями езотеричного знання. Символіка таємного знання утворює особливу езотеричну реальність, котру сприймає езотерик. У цьому полягає специфічність езотеричного сприйняття світу: тотальність буття реконструюється крізь призму прихованого символізму, котрий вважається вираженням та вмістилищем знання.
Символи, що відносяться до ранньої архаїчної стадії історії езотеризму утворювалися стихійно як певні образи духовно-практичного світосприйняття. Потім людина починала тлумачити їх, і образ набував специфічного змісту. Згодом людина стала створювати символи цілком усвідомлено, конструюючи образи навколо речей та процесів. Це відбувалося через розвиток логічного мислення. Таким чином, езотеричне знання набувало логічної довершеності. Символи поєднувалися у структури, системи, що розросталися, охоплюючи нові сфери буття. Розвивалося й езотеричне сприйняття світу. Таємне знання поступово виходило з тіні нераціоналізованого сприйняття як дана реальність. В його площині будувалися конструкції розуму, котрі були покликані максимально впорядкувати знання. Утворені символьні системи, котрі відображали, з точки зору езотериків, моделі світу, склали зміст специфічного онтологічного знання в езотеричних вченнях. Самі по собі символьні системи призвели до виникнення езотеричних вчень як певного систематизованого таємного знання. Кожен символ набував там значення на онтологічному рівні, тому є сенс говорити про виникнення так званої езотеричної онтології. Логічний рівень сприйняття є третім рівнем езотеричного сприйняття світу та буття загалом.
Езотеричне вчення як окремий тип світоглядної конструкції виступає носієм впорядкованого символьного знання, котре наполягає на власній істинності. Головним феноменологічним носієм ідеї цієї впевненості виступає віра в можливість завдяки таємному знанню практично впливати на речі та процеси. Таким чином, езотеричне знання сприймається як джерело магічного впливу, а символи перетворюються на магічні імена. Тут пригадується О. Ф. Лосєв, що дає наступне визначення міфу: «…міф є розгорнуте магічне ім’я» [6, с. 170]. Міфологічні риси надаються езотеричному знанню та езотеричному сприйняттю світу та буття. Отже, і езотерична онтологія є міфологізованою.
Висновки. В якості своїх естетичних основ езотеричне світосприйняття спирається на наступні епістемічні аспекти: чуттєве сприйняття краси буття, символьне вираження езотеричного знання, впорядкованість останнього (езотеричного знання) та його міфологізація. Всі ці виміри стосуються субстанційної ідентичності езотеричного світосприйняття, що свідчить про наявність глибоких художньо-виражальних коренів у езотеричних вченнях та про естетичну спрямованість езотеричного світосприйняття.
Література
1. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук. Том 3. Философия духа / Гегель Г. В. Ф. – М.: Мысль, 1977. – 471 с. – (Философское Наследие).
2. Зданович Л. Тайны великих пророков / Зданович Л. – М.: «РИПОЛ КЛАССИК», 2001. – 448 с. – (серия Все загадки Земли).
3. Карнацевич В. Л. 50 знаменитых сект / Карнацевич В. Л. – Харьков: Фолио, 2004. – 509 с. – (50 знаменитых).
4. Лосев А. Ф. Проблема символа и реалистическое искусство / Лосев А. Ф. [2-е изд., испр.]. – М.: Искусство, 1995. – 320 с.
5. Лосев А. Ф. Сочинения / Лосев А. Ф. — М.: ЭКСМО-Пресс, 1999. — 1024 с.
6. Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура / Лосев А. Ф. – М.: Политиздат, 1991. – 525 с.
© Богословський В.А., 2010