ФІЛОСОФІЯ ТА ТЕОРІЯ КУЛЬТУРИ
УДК 130.2
(доцент кафедри філософії Харківського державного
технічного університету будівництва і архітектури)
Експансія в культурі
Навіть більшість дослідників сприймають культуру як щось статичне. Але якщо розглянути культуру як те, що постійно змінюється, виявиться, що в культурі змінюється становище окремих сфер. Взаємодію між окремими сферами культури можна описати як щось подібне до поведінки живих істот. Ці сфери культури можуть виявляти агресію по відношенню до інших і навіть поглинати їх. Особливо це було властивим для філософії і для науки.
Ключові слова: динаміка культури, сфери культури, поглинання, агресія, експансія, асиміляція.
Olexiy Bilyk. The Pecularities of Culture Spheres’ Dynamics.
Even most researchers perceive culture as something static. But if to study culture as that continuously changing, it appears that the position of separate spheres changes in culture. Interaction between separate culture spheres can be described as something similar to behaviour of living beings. These culture spheres can show aggression in relating to others and even absorb them. Especially it was peculiar to philosophy and science.
The keywords: culture dynamics, culture spheres, the absorbing, aggression, expansion, assimilation.
Билык Алексей. Особенности динамики сфер культуры.
Даже большинство исследователей воспринимают культуру как что-то статичное. Но если рассмотреть культуру как то, что постоянно изменяется, окажется, что в культуре изменяется положение отдельных сфер. Взаимодействие между отдельными сферами культуры может быть описано как что-то похожее на поведение живых существ. Эти сферы культуры могут выказывать агрессию по отношению к другим и даже поглощать их. Особенно это было свойственно философии и науке.
Ключевые слова: динамика культуры, сферы культуры, поглощение, агрессия, экспансия, ассимиляция.
Культуру в наш час навіть значна більшість справжніх її дослідників схильна сприймати переважно в якості чогось статичного, тобто практично в якості чогось незмінного. Проте, разом з тим, при всій безумовній важливості розуміння культури як чогось статичного, заслуговує на увагу також і питання стосовно ролі та значення динаміки культури, тобто питання стосовно здатності культури до змін.
Все те, що в такому випадку варто запропонувати позначати за допомогою терміну динаміка культури, особливо видно на прикладі тих дуже важливих змін, які постійно відбувались не тільки в давньому, але і в порівняно недавньому минулому з окремими сферами культури. Більше того, такого ж роду зміни продовжують відбуватись з цими сферами також і в наш час.
Ті зміни, які відбувались і продовжують відбуватись з окремими сферами культури, часто мають досить непрості особливості. З цієї причини, для кращого розуміння їх природи та їх характеру по відношенню до них може бути застосована, хоч і з деякими застереженнями, така термінологія, яка має своє походження з біології.
Так, навіть саме по собі буття таких окремих сфер культури загалом може бути описаним в сучасній науці як таке, що багато в чому має вигляд, багато в чому подібний до способу існування справжніх живих істот.
Крім того, говорячи про найважливіші з особливостей існування окремих сфер культури, можна навіть в самому способі їх існуванні помітити також щось дуже подібне навіть до певних рис поведінки живих істот.
Однак потрібно враховувати, все ж таки, що все те, що тут умовно позначається як «поведінка» окремих сфер культури, може бути зовсім різним за своєю природою. І не завжди це може бути оціненим однаково.
Проте цілком можна виділити найважливіше. Мова йде, зокрема, про те, що окремі з найбільш важливих та з найбільш енергійних і агресивних сфер культури в процесі свого існування здатні, щоправда здебільшого тільки частково, а в деяких випадках навіть цілковито поглинати або усі інші сфери культури, скільки б їх не було, або ж тільки деякі з них.
Це також робить їх дуже подібними до справжніх живих істот, що і дає можливчсть використовувати термінологію, яка запозичена з біології.
Разом з тим, в усіх таких випадках, коли дійсно можна говорити про те, що відбуваються подібні своєрідні процеси поглинання одних сфер культури якимись іншими сферами культури, цілком виправданим уявляється також пояснювати такого роду явища як процеси своєрідної експансії таких сфер в культурі, розуміючи, звісно, всю умовність подібної термінології.
Крім того, цілком можна говорити в таких випадках також і про процеси своєрідної асиміляції окремих сфер в культурі. Такий термін в філософії культури також можна використовувати тільки умовно і тільки з певними застереженнями.
Все це видно, зокрема, на прикладі таких добре відомих сфер культури, якими в наш час, безумовно, можуть вважатись філософія насамперед, і особливо наука. Дійсно, потрібно визнати, що як філософія, так і наука в своєму історичному бутті неодноразово виявляли схильність до того, щоб здебільшого тільки частково, або ж іноді навіть цілковито поглинати інші, набагато менш агресивні, ніж вони, сфери культури.
Деякі з цих сфер культури, які свого часу стали об’єктом особливо нестримної агресії спочатку з боку тільки філософії, а потім також і з боку науки, до нашого часу могли вже навіть практично припинити своє окреме існування як окремі сфери культури. Причиною цього є, поза усяким сумнівом така агресія з боку філософії і науки.
Потрібно визнати, що в переважній більшості таких випадків можна говорити виключно тільки про часткове поглинання, так само, як і тільки про часткову асиміляцію спочатку філософією, а потім також і наукою багатьох інших сфер культури. Проте, розглядаючи це питання, потрібно враховувати все ж також і те, що в окремих випадках поглинання філософією і наукою деяких інших сфер культури дійсно могло бути набагато більш повним і послідовним, ніж в переважній більшості таких випадків.
Крім того, потрібно враховувати також і те, що така експансія окремих сфер культури і така примусова асиміляція їх з іншими сферами культури може відбуватись не тільки в часі. Такі процеси зміни статусу окремих сфер культури могли відбуватись і дійсно відбувались також і в просторі культури.
Мова йде в даному випадку про те, що більш енергійні і тому більш агресивні сфери культури, такі як спочатку філософія, а потім також і наука, здатні були інтенсивно поширюватись на нові для себе території впливу, які до такого поширення філософії і науки перебували в зоні впливу зовсім інших сфер культури, тих сфер культури, які виявились менш агресивними, а отже і менш живучими, ніж філософія і наука.
Внаслідок всього цього філософія в процесі свого більш, ніж двохтисячолітнього існування майже цілком на сьогодні деякі із більш давніх за походженнями, ніж вона сама, явищ та сфер культури. І в багатьох випадках ці стародавні явища та сфери культури були у той час, коли вони ще існували самостійно і могли ще відігравати якусь по-справжньому самостійну роль в культурі загалом, у деяких вимірах типологічно досить близькими до філософії.
Однак мова йде тут в даному випадку про такі дуже давні за походженням явища та сфери культури, які існували, однак, не тільки і не стільки в давньогрецькій цивілізації, в якій в античності виникли справжні філософія і наука, скільки в інших тогочасних цивілізаціях, зокрема і насамперед в цивілізаціях Стародавнього Сходу.
Причиною цього можна вважати те, що всі такі сфери культури стали відомі стародавнім грекам не одразу, а тільки по досягненні певного часу.
Про ці явища культури відомо, зокрема, насамперед по відношенню до тих із цивілізацій Стародавнього світу, які існували одночасно з давньогрецькою цивілізацією. Однак цілком зрозуміло і навіть цілком очевидно, що такі явища культури могли існувати і дійсно існували також набагато раніше, ніж цивілізація Стародавньої Греції змогла досягти такого рівня, коли в надрах культури стародавніх греків стало можливим виникнення як філософії, так і науки.
Це особливо помітно з тієї причини, що філософія виникла тільки в Стародавній Греції і взагалі зовсім не існувала, та й не могла існувати початково в інших стародавніх цивілізаціях, зокрема і в цивілізаціях Стародавнього Сходу до того часу, як вона змогла виникнути в Стародавній Греції.
І тільки вже після того, коли філософія була запозичена представниками інших народів Стародавнього світу безпосередньо у стародавніх греків, про існування філософії вже стало можливим говорити також і по відношенню до інших цивілізаціях Стародавнього світу, а не тільки по відношенню до цивілізації Стародавньої Греції.
Найчастіше історики філософії можуть говорити про те, що таке запозичення філософії у стародавніх греків представниками інших стародавніх народів відбувалось в період елінізму. Проте потрібно визнати, все ж таки, що в дійсності вперше це почало відбуватись набагато раніше. Так, відомо, наприклад, що у школі Піфагораса вчились не одні тільки стародавні греки, але також і досить багато представників інших сучасних йому народів, особливо з Італії.
Звісно, в добу елінізму цей процес запозичення філософії у стародавніх греків представниками інших тогочасних народів став набагато більш інтенсивний і тому набагато більш помітний, ніж в попередні періоди існування давньогрецької культури.
Тому в наш час дослідники про цей процес запозичення філософії представниками інших народів, якщо про нього взагалі хоч якось згадують, то здебільшого тільки по відношенню до періоду елінізму.
Тим більше, що саме в період елінізму найбільш інтенсивно відбувався процес взаємодії та взаємовпливу різних цивілізацій і синтезу давньосхідних культур з культурою Стародавньої Греції. Ці процеси знайшли своє безпосереднє відображення також і в еліністичній філософії.
Загалом взаємодія і синтез різних культур, особливо синтез давньосхідних культур з культурою Стародавньої Греції, періоду елінізму ще більше посилили агресивність філософії по відношенню до інших сфер культури.
Крім того, експансія філософії в той час, коли стали відчутними наслідки синтезу культур дуже помітно поширилась також і в просторі тогочасної цивілізації. Адже цей синтез культур доби пізньої античності сприяв поширенню філософії на зовсім нові для неї території.
Ситуація почала суттєво змінюватись вже в добу середньовіччя. Адже в середні віки в окремих випадках філософія багато в чому могла своїм значенням навіть поступатись релігії.
Проте в деяких випадках і в середні віки філософія була здатна поглинати навіть релігію, не кажучи вже про інші сфери культури, які були здебільшого підпорядковані релігії і часто-густо не відігравали самостійної ролі.
ЛІТЕРАТУРА
1. Фейерабенд П. Наука в свободном обществе // Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки / Пер. с англ. и нем. – Москва: Прогресс, 1986, с. 467-523.
2. Фейерабенд П. Против методологического принуждения // Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки / Пер. с англ. и нем. – Москва: Прогресс, 1986, с. 125-466.
© Білик О. М., 2009